TOU

Хуан Сяо

Китайські народні казки

Жив колись у невеличкому глухому селі молодий селянин Хуан Сяо. З раннього ранку й до пізнього вечора юнак працював у полі, але ділянка землі йому дісталася від батька така мала, що нерідко й спати доводилося лягати голодним, але й снідати часто бувало нічого. Щоб не померти з голоду, пішов він у найми до місцевого крамаря. Та особливих змін у його житті після цього не сталося, хіба що спав він тепер набагато менше.

Одного разу господар звелів Хуану Сяо нагодувати курей. Тільки той сипнув їм зерна, як із-за хмари на подвір’я каменем упав шуліка, схопив найбільшу курку і миттю знявся в повітря. Проте ноша виявилась надто важкою, і шуліка не зміг високо піднятись. Хуан Сяо кинувся навздогін. Ще б пак! Адже господар не погладить його по голівці за таку втрату, це він добре знав.

Довго гнався бідолаха за хижаком. Уже й село залишилося далеко позаду, і сонце невдовзі почало заходити, а він усе біг услід за шулікою. Важко сказати, чим би закінчилася ця гонитва, якби не щасливий випадок. Коли шуліка пролітав над чиїмсь садом, несподівано просвистіла стріла – і хижак, не випускаючи з пазурів здобичі, упав за високий глиняний мур, яким було оточено сад. Хуан Сяо миттю перескочив через мур і відразу до шуліки.

Біля мертвого птаха стояла дівчина. В одній руці вона тримала лук, а в другій – гарну-прегарну хризантему. Зачувши кроки, вона обернулась і подивилася на юнака глибоким, мов вечірнє небо, поглядом. Уздрівши красуню, Хуан Сяо остовпів і забув навіть про курку. Нарешті він почув її ніжний голос:

– Як тебе звати, юначе?

– Хуан Сяо. А тебе?

– Юань Мей.

І тут Хуан Сяо набрався сміливості, якої йому досі завжди бракувало, взяв дівчину за руку і рішуче мовив:

– Я покохав тебе. І тепер не зможу жити, якщо переді мною не буде цих глибоких, мов вечірнє небо, очей. Прошу тебе, стань моєю дружиною!

– І я тебе покохала, Хуане Сяо. Я згодна стати твоєю дружиною, тож засилай до мого батька свата.

Повернувся додому Хуан Сяо і умовив свого господаря посватати його.

Батько Юань Мей прийняв гладкого крамаря, як поважного гостя.

– Скільки ж грошей у нареченого? – спитав він у свата.

– І жмені мідяків не набереться,– відповів крамар.

– Скільки ж тоді в нього землі?

– Мабуть, трохи більше жмені.

– Такий зять мені не потрібен,– сказав батько дівчини.– Якщо він справді хоче одружитись із моєю дочкою, то мусить прислати мені весільний подарунок: десять золотих цеглин, три золоті нитки і велику перлину.

Повернувшись додому, крамар розповів своєму наймитові про вимоги батька Юань Мей, засміявся над чужою журбою і пішов спати.

А Хуан Сяо рано-ранесенько вирушив у далеку дорогу до Старого Мудреця попросити поради. Ішов він день, другий, третій, четвертий і нарешті побачив велике місто, навколо якого мешканці зводили високий мур.

Спитали люди у юнака, куди він іде, і Хуан Сяо відповів:

– До Старого Мудреця просити поради.

– То зроби ласку,– почали благати мешканці міста.– Спитай у нього, чому ми ніяк не можемо добудувати свій мур? Він щоразу розвалюється на західному розі.

Хуан Сяо пообіцяв виконати їхнє прохання і пішов далі.

Трапилося йому на шляху велике село. На околиці юнак побачив старого чоловіка, що сидів на порозі своєї хатини. З очей у нього без упину капали сльози.

Хуан Сяо зупинився перед старим і спитав:

– Чого плачете, дідусю? Може, я вам чимось допоможу?

– Як же мені не плакати? Моїй красуні-дочці сьогодні виповнилося вісімнадцять, а вона німа, жодного слова нездатна вимовити, і жоден лікар не береться її вилікувати.

Гаразд,– сказав Хуан Сяо.– Спитаю я Старого Мудреця, як вилікувати вашу безталанну доньку.

І пішов далі. Тяжким і небезпечним був його шлях. Він мусив і через бурхливі ріки перепливати, і на круті скелі видиратися, і перетинати безводні пустелі, поки, нарешті, вийшов на берег океану. Юнак умів добре плавати, але подолати океан людині не під силу. Поки він сидів біля води і розмірковував, як перебратися через океан, до берега припливла велика чорна черепаха.

Я перевезу тебе,– сказала вона,– тільки спитай у Старого Мудреця, що мені робити, щоб опуститись на дно. Бо стільки вже літ плаваю по поверхні. Страшно стомилась і хотіла б відпочити на м’якому мулистому дні.

Хуан Сяо пообіцяв черепасі виконати її прохання, сів їй на спину, і черепаха попливла. Вони пливли всю ніч, а на світанку побачили протилежний берег. Саме тут жив Старий Мудрець. Юнак зайшов на подвір’я, і тут Старий Мудрець спитав його:

– Що тебе привело до мене?

Я хотів був поставити тобі лише одне запитання. Та по дорозі люди попросили додати до нього ще три. Тож прошу відповісти на всі чотири.

– Жодного разу я не відповідав більше ніж на три запитання,– сказав на це Старий Мудрець.

Хуан Сяо розгубився. Що робити? Маєш чотири запитання, а відповідь можна дістати лише на три. Якщо не виконати прохання мешканців великого міста, то вони ніколи не збудують захисного муру. Цим скористаються їхні вороги, вдеруться до міста, зруйнують його, повбивають старих та дітей, а молодих чоловіків та жінок заберуть у рабство.

Може, залишити без відповіді прохання батька німої дівчини? Але тоді й дівчина, і її старий батько будуть до самої смерті нещасними.

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Китайскі народні казки”

Видавництво “Веселка”

Київ, 1991 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: