<

Хуртовинка

Казка Ольги Зубер. Читати українською онлайн.

Королівство, в якому жили ельфи й феї було у святковому настрої.

А все тому, що на світ ось-ось мала з’явитися нова фея Зими.

Бо нинішня фея Зими була вже в поважних літах і часто не справлялася зі своїми обов’язками. Та ще й стала геть забудькуватою. Через свою неуважність, вона забувала посипати доріжки снігом й робити чарівні візерунки на вікнах. А покривати льодом річки й робити завірюхи в неї не вистачало сили.

Тому, останнім часом, зими в Королівстві були малосніжними й більше схожими на ранню весну, чи пізню осінь. Що неабияк засмучувало фей, які полюбляли взимку розважатися на ковзанах та санчатах.

Тому всі зібралися посеред Чарівної галявини, де й мала народитися нова фея Зими, від якої всі очікували кучугури снігу, тріскучих морозів, та блискучих сніжинок на ялинках.

Аж ось, по невидимих сходах з білої хмари спустилася Королева Фей.

Всюди запанувала тиша.

Нова фея Зими мала з’явитися зі Снігової Квітки, після того, як на неї проллється магічне світло Місяця. Квітка була дуже гарна: з льодовими пелюстками, на яких були зображені загадкові візерунки, схожі на ті, що вікнах вимальовує мороз.

— Ваша величносте! Як буде звати нову фею? — спитали ельфи й феї, наблизившись до Королеви.

— Зараз подивимось! — відповіла та й розгорнула Чарівну Книгу, що тримала в руках.

Щоразу, коли народжувалася фея, її називали тим ім’ям, яке було в черзі довгого списку імен. Серед них були: Завірюха, Сніговія, Льодовинка, Крижинка та багато інших.

— Цього разу нову фею Зими буде звати Хуртовинка! — урочисто проголосила Королева.

— Хуртовинка! Хуртовинка! — почулося звідусіль.

Враз, в середині квітки щось клацнуло й пелюстки її розтулилися. Посередині сиділа маленька, незвичайної краси фея.

— Яка красива!

— Яка вона гарна!

— Вона незрівнянна! — чулося навкруги.

А фея і дійсно була гарною. Вона була вдягнена в біле платтячко, вкрите блискітками, на ніжках — вишукані чобітки, оздоблені пухом, біле довге волосся прикрашали блискучі сніжинки, а блакитні оченята — оздоблені білосніжними віями.

— Ласкаво просимо! — сказала Королева і посміхнулася.

— Добрий вечір! — посміхнулась у відповідь маленька фея.

Всі радісно заплескали в долоні.

Хуртовинка зістрибнула з Квітки й вклонилася Королеві.

— Я обіцяю, що старанно виконуватиму свої обов’язки, і взимку ніхто сумувати не буде.

— Ми всі дуже на це сподіваємося! А зараз візьми ось цю Книгу знань та обов’язків феї. Бо перед тим як взятися до справи, тобі треба трішки повчитися.

— Ні! Ні! Ваша Величносте! — заперечила фея. — Мені не треба вчитися! Я й так усе вмію!

— Але ж ти щойно народилася й можеш чогось не знати!

— Я знаю й умію усе! І можу вам продемонструвати! — запевнила Хуртовинка.

— Ну, добре, покажи, що ти вмієш, — погодилася Королева.

Усі, затамувавши подих, приготувалися спостерігати дива.

Хуртовинка змахнула лівою рукою, і довге волосся королеви вкрилося товстим шаром льоду, перетворившись на бурульку.

— Ах! — скрикнула Королева.

— Ой! Вибачте, Ваша Величносте! Я зараз усе виправлю! — сказала фея і змахнула правою рукою.

Як тільки-но вона це зробила, усіх ельфів і фей вкрило кучугурою снігу.

— Ой-ой-ой! Вибачте! Вибачте! Я зараз усе виправлю! — знову пообіцяла Хуртовинка й щосили подула, щоб звільнити від снігу фей. Та зробила це так сильно, що разом зі снігом відлетіли й усі феї. Разом з ними могла злетіти й Королева, та, на щастя, встигла схопитися за стовбур дерева.

— Припини негайно! — наказала вона.

— Вибачте, Ваша Величносте!

— Я не ображаюся. Але ти зараз візьмеш ось цю книгу, й вивчиш усе, що тут написано! — сказала королева.

— Я зрозуміла! Я вивчу! Обов’язково! — пообіцяла Хуртовинка.

Вона зачинилася у своїй домівці й не виходила звідти кілька днів.

Усе Королівство завмерло в очікуванні приходу справжньої зими. Напоготові стояли ковзани, лижі, санчата. Усі вбралися в теплі кожушки, чобітки й рукавички й уявляли, як ось зовсім скоро будуть цілитися один в одного сніжками та ліпити сніговиків.

І ось, нарешті, їхні сподівання справдилися!

Дверцята відчинилися, і з хатинки випурхнула Хуртовинка. Вона віддала Чарівну книгу Королеві й сказала:

— З цієї хвилини у нашому Королівстві настає зима!

Навколо почулися радісні вигуки. Хуртовинка легенько повела ручкою, й усі доріжки всипались снігом. Потім — в інший бік — і дерева вкрились сріблястим інеєм, тупнула ніжкою — і річки вкрилися льодом, плеснула в долоньки — і з неба посипались сніжинки.

Усім одразу стало весело. Хтось кинувся одягати ковзани, хтось вже ліпив сніжки, а інші – котилися на санчатах.

— Ти молодець! — похвалила Хуртовинку Королева Фей.

— Дякую, Ваша Величносте! Дозвольте зробити вам подарунок, — промовила Хуртовинка і простягла в рученятах брошку у вигляді сніжинки.

— Яка краса! — зраділа Королева й причепили подарунок собі на комір.

Хуртовинка вклонилася Королеві й сіючи сріблясті сніжинки, полетіла до своїх друзів, радіючи з того, що їй вдалося стати справжньою феєю Зими.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

1 Коментар
  • Тетяна
    12.10.2021 22:42

    Чудова казка! Дякую авторці!

Залишити коментар