Хитрий Петр і лихвар

Якось Хитрий Петр дуже заліз у борги. Мав він велику сім’ю, багато дітей і ніяк не міг звести кінці з кінцями. Ніде дітись, довелося йому йти в місто до одного лихваря про­сити грошей в борг. Той дав грошей.
Ось уже час віддавати гроші, та Хитрого Петра щось не видно. Тоді лихвар сам приїхав у село та й до Петра:
—Петре, доки я ще чекатиму? Коли ти повернеш гроші?
—Почекай, хазяїне, будь ласка, ще рік,—попросив Хитрий Петр.—Ми гарно попрацювали цей рік, ось тільки вродить, продам дещо, тоді я з тобою і розрахуюсь.

Цей лихвар, як на те, був чоловік терплячий і згодився почекати.
Але рік випав посушливий, нічого не вродило, Хитрий Петр не мав навіть чим нагодувати дітей. А тут знову лихвар приїжджає:
—Петре, вертай мені гроші! Минув рік, а ти все не можеш повернути борг.
Хитрий Петр витер спітніле чоло й каже:
Почекай ще, хазяїне, доки вродить на моєму полі для нас обох. Весь урожай поділимо на двох по-братськи. А як інакше розрахуватися мені з тобою? Я брався на всі способи, ходив по чужих краях на заро­бітки, триста робіт переробив, а грошей катма. Із жінкою удвох гаруємо по чужих полях і ледве дітям на хліб добуваємо. Ночами не сплю, і жін­ка моя не спить. Все думаємо-гадаємо вдвох, де грошей узяти, щоб тобі віддати, та нічого не придумується. Проте одне я знаю добре: досі я не спав і думав, як тобі гроші віддати, а відтепер ти починай не спати й думати, як свої гроші повернути. Ну то як, тепер ми вже порозумілися? Бувай здоровий! Як розживуся на гроші, то прийду до тебе!
І Петр з легким серцем зачинив двері перед лихварем.