Хитрий Петр і скнари

Болгарські народні казки

Xитрий Петр дуже не любив скупих і не минав нагоди посміятися з них.
Якось він покликав до себе на вечерю кількох багачів-скнар зі свого села. Ті пораділи, що наїдяться задарма, і радо погодилися прийти.
За звичаєм гості перед порогом роззулися і поставили взуття надворі під дверима.
Доки гості чекали на вечерю, Хитрий Петр взяв їхнє взуття, побіг на ринок, продав його, а на вторговані гроші накупив усякої їжі й поніс додому на вечерю.

Скнарам частування дуже сподобалося, а Хитрий Петр усе примовляв:
— Будь ласка, беріть іще, їжте! Все, що бачите на столі, ваше!
Ласі скнари наїлися досхочу, бо ж думали, що це все за рахунок господаря.
Нарешті вечеря скінчилася, і гості, дякуючи, почали збиратися. Та як же вони здивувалися, коли не знайшли свого взуття за дверима!
— А я його продав та й купив вам їжі,— сказав Хитрий Петр.— Хіба ж я вам не казав цілий вечір: «їжте, приятелі, їжте; все, що ви бачите на столі, ваше!» Ви мовчали та їли — значить, були згодні.

Іншим разом Хитрий Петр ходив собі хто ринку й розглядався на всі боки. Коли це йому назустріч виходить один відомий скнара та й каже:
— Гей, Петре, іди візьми в корчмі кошик зі склом, що я купив, і занеси до мене додому. Грошей в мене немає, та я дам тобі один гріш і розкажу гри мудрі приказки, які тебе навчать жити.
Петр зрозумів, що скнара хоче його обдурити, але погодився, а собі подумав: «Стривай! Ось я тебе провчу!»
Завдав Хитрий Петр кошик на спину й пішов за скнарою.
— Слухай,— каже за хвильку скнара,— я відкрию тобі першу мудрість, як і обіцяв. Вона така: коли тобі хто казатиме, що краще мучитись, ніж тішитись — не вір йому.
Пройшли ще трошки, і скупий знову обізвався.
— Слухай, Петре,— каже,— другу мудрість: коли тобі хто скаже, що краще бути голодним, аніж ситим, ти не вір йому.
Третю мудрість скнара лишив аж насамкінець. Вже підійшли під самі його двері, коли він і каже:
— А оце тобі й третя мудрість, Петре: як тобі хто скаже, що є на світі дурніший за тебе, не вір йому.
Тоді Хитриіі Петр жбурнув кошик об камінь й каже:
— А тобі як хто скаже, що в цьому кошику лишилося щось ціле — не вір йому.
І звернув на іншу вулицю.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Болгарські народні казки”
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1979 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: