TOU

Хитрий Петр на тому світі

Болгарські народні казки

Якось ішов подорожній через село, захотілося йому пити, і він підійшов до криниці.
— Звідки йдете, дядьку? — запитала його жінка, що саме брала воду,
— З того світу,— відповів подорожній, що був не хто інший, як Хит­рий Петр.
— Справді з того світу?
— Авжеж. Я прийшов на цей світ прогулятись, набратися здоров’ячка, а тоді піду й віднесу здоров’ячко померлим.
— Знаєте, дядьку, є в мене син на тому світі, Іванчом його звуть. Може, ви знаєте його? Чи не бачили його часом?
— Звичайно, бачив. Тільки хочу тобі сказати — дуже вже він зубожів: носить воду на спині, продає і тим собі на хліб заробляє.
— Ой, бідний мій Іванчо! Дам я вам, дядьку, грошей, занесіть йому, нехай він купить собі коня та не носить воду на спині.

Сказала це дурна жінка й дала п’ять золотих незнайомому чоловікові.
Узяв Хитрий Петр гроші й пішов собі.
А жінка прийшла додому і похвалилася чоловікові, як вона послала Іванчові гроші на той світ, спасибі добрій людині. Та чоловік не був такий дурний, як його жінка, одразу дотямив, що тут брехня, вибіг з хати, стрибнув на коня й кинувся навздогін.
А Хитрий Петр ішов та все озирався. Як помітив позаду вершника, зрозумів, у чім річ. Підійшов він до вівчаря, що недалечко пас вівці, і каже йому:
— Вівчарю, бачиш он того вершника? Це страшна людина. Він скрізь ходить, вишукує вівчарів, дере з них шкіру й робить з неї барабани. Як хочеш врятуватись, то дай мені свою одежу, а я тобі дам мою, бо він мене знає і нічого мені не заподіє, а ти одягни мою одежу, вилізь на отого дуба і сиди в гіллі, поки вершник поїде собі геть.

Злякався вівчар, повірив Хитрому Петрові, помінявся з ним одежею і поліз на дерево.
Аж ось і вершник від дороги над’їхав і питає Хитрого Петра:
— А чи не.бачив ти, вівчарю, чоловіка — йшов тут недавно? Хай йому грець, обдурив мою жінку — п’ять золотих у неї забрав.
— Он він, сховався на дубі. Давай я тобі коня потримаю, а ти полізь та піймай його.
Той так і зробив, а Хитрий Петр скочив на коня і втік.
Вернувся чоловік додому, а жінка й питає його:
— Гей, чоловіче, забрав гроші?
— Ні,— відказав чоловік,— я ще й коня йому дав, щоб він швидше відніс гроші нашому Іванчові.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Болгарські народні казки”

Видавництво: “Веселка”

Київ, 1979 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: