ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Кінь лицаря Рабогані

Угорські народні казки

У густому лісі стояв могутній кінь, на ньому сидів лицар Бенде з темним та похмурим обличчям. Все життя він заздрив своєму товаришу по зброї та по боях лицарю Рабогані, який був щасливим, мав великі землі, багаті пасовища, череди худоби , озера та річки, повні риби; чудовий замок недалеко від Граца та красуню дружину Ванду.

В Бенде ж не було нічого. Все своє майно, щоправда невелике, він давно втратив, програвши в карти. Жодна дівчина не погоджувалась вийти за нього заміж, бо він був потворний, і в боях щастя не посміхалося йому.

Він був сусідом Рабогані, і удача, яка супроводжувала всі справи цього лицаря, дратувала його. Тепер Бенде чекав… Похмурим було його обличчя, і ще більший морок переповнював його душу.

Коли Рабогані зібрався їхати на полювання з веселим натовпом друзів і слуг, Бенде пішов до старої відьми, що жила в горах, і запитав її: «Як занапастити ненависного Рабогані? Як згасити заздрість, яка пожирає мене?

Стара подала йому жменьку золи з вогнища і сказала:

– Коли ти будеш наодинці з ненависним тобі Рабогані, кинь попіл у морду його коня, а сам скачи у ліс до трьох дубів. Далі сам зрозумієш, що робити.

Бенде подякував старій, віддав їй усі свої останні гроші і почав чекати зручного випадку.

Ось веселий натовп приятелів, слуг, Рабогані зник у темному лісі. Прекрасна Ванда стояла на високій вежі, довго дивилася услід коханому чоловікові і махала йому на прощання вишитою кольоровими шовками хусткою.

Бенде весь час намагався триматися ближче до Рабогані, і коли вони відстали від інших, вийняв хустку, в яку був загорнутий попіл, і кинув дрібний сірий порошок за вітром проти голови коня та обличчя Рабогані.

Як шалений, кінь здійнявся дибки і помчав убік, незважаючи на всі зусилля спритного вершника зупинити його. Бенде пояснив іншим мисливцям, що кінь Рабогані злякався, якогось звіра, що сховався між корінням і поскакав, як божевільний.

Весь день, весь вечір товариші шукали Рабогані. У глухому лісі лунали звуки ріжків, призовні оклики, а пізніше, коли стемніло і поміж дерев потягнувся сивий туман, у гущавині замиготіли вогні смолоскипів.

Але між тими, хто шукав, уже не було зрадника Бенде. Він заїхав у саму глибину лісу, знайшов згадувані чаклункою три дуби і зупинився під їхнім розлогим гіллям. З тремтінням у серці чекав він, і ось нарешті в темряві з’явилася темна пляма.

Втомлений і змучений вороний кінь ішов, тихо перебираючи ногами і опустивши голову. Як сонний, сидів на ньому і його хоробрий вершник. Голова Рабогані низько звисала на груди, рука ледве тримала поводи, очі були напівзаплющені.

Зрадник Бенде, наче стріла, кинувся на Рабогані і вразив його в серце отруєним кинджалом. Без слів, без стогону упав на землю вбитий. Кінь, ніби прокинувшись, змахнув гривою і, мов птах, зник у лісі.

У замку плач та ридання. Вже три дні журиться молода Ванда. Їй принесли звістку про те, що її хоробрий чоловік, лицар Рабогані, зник і ніхто не міг знайти в лісі навіть його слідів. Разом із ним пропав і його кінь.

Дні йшли за днями, місяці за місяцями, і не було у прекрасної Ванди лагіднішого і покірнішого утішителя, ніж лицар Бенде. Цілими днями сидів він біля неї, говорив з нею про загиблого Рабогані, називав себе його найкращим другом, згадував його слова, вчинки і нарешті вкрався до неї в довіру.

Одного світлого весняного ранку, коли пташки весело цвірінькали на гілках, а з зеленої трави виглядали свіжі польові квіточки, лицар Бенде сказав молодій вдові:

– Прекрасна Ванда, важко вам жити самотньо, без захисника, дозвольте мені стати вашим охоронцем, дозвольте мені бути вашим чоловіком.

Ванда відповіла: Ні.

Три дні лицар Бенде та всі старі родичі та родички Ванди, яким за цей час Бенде встиг сподобатися, умовляли молоду жінку. На четвертий день вона погодилась.

Почали готуватися до весілля. Цілими днями в замку юрмилися іноземні купці, які приносили товари. У кухні у величезному осередку палав вогонь, на рожнах підсмажували величезні бичачі та баранячі туші, фазанів, качок, перепелів.

Нарешті, красуня Ванда в білій атласній сукні, прекрасна і бліда, пішла в супроводі дівчат і шляхетних гостей до церкви роду Рабогані, що стояла не дуже близько від будинку.

За бажанням Бенді двері до церкви зачинили. Наречений і наречена опустилися навколішки перед вівтарем. Старий священик розпочав службу. Полилися звуки органу. Усі затихли.

Раптом пролунали різкі удари в церковні ворота, почувся крик і ремствування поселян, що зібралися на паперті, щоб подивитися на весільну процесію. Священик перестав читати молитву. Лицар Бенде зблід.

– Продовжуйте, отче, – прошепотів наречений. – Це дурниця, якийсь шибеник хлопчисько кинув у двері камінь.

Щойно священник відкрив рота, як пролунали ще жахливіші удари, двері широко відчинилися, і до церкви увірвався великий вороний кінь з розметеною гривою та полум’яними очима.

– Кінь Робогані! – закричали люди, побачивши його, і розступилися. Не зважаючи ні на кого, кінь у кілька стрибків опинився біля Бенді, схопив його зубами за ошатний одяг і, витягнувши з церкви, скинув з паперті.

Все це сталося так швидко, що ніхто з остовпілих запрошених не зміг зупинити розлючену тварину. Ванда, побачивши коня, зомліла.

Сторінки: 1 2

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 8

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки о рыцарях”
Збірка
Видавництво: “Віват ”
2016 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: