Кіт Матроскін і миші
Казки Едуарда Успенського
У дядька Федора у хаті раптом миші завелися. Усе гризуть: і крупу, і валянки. Сунув дядько Федір ногу в капці, а звідти мишка на нього гарчить.
Дядя Федір каже:
– Матроскін, ти в нас кіт, – лови мишей.
– Чому я? – сперечається Матроскін. – Ось у нас Шарик – мисливський пес. Нехай він і полює.
– Ви як хочете, – каже дядько Федір. – А щоб мишей в хаті не було!
Пес Шарик узяв зимову вудку, прив’язав на кінець волосіні шматочок сала, сів біля нірки і почав чекати, коли в нього миші клювати почнуть.
А миші сало скльовують, а за мотузку не чіпляються.
– Та в тебе ж гачка немає! – каже Матроскін. – Ти марно час витрачаєш.
– А мені шкода їх на гачок, – відповідає Шарик.
– Гаразд, годуй їх, – каже кіт, – якщо тобі робити нічого. Може, вони такими товстими стануть, що не зможуть з нори вилазити і крупу їсти.
Сам Матроскін пішов у комірчину, взяв великий і сильний пилосос, який мама з татом господарському дядьку Федорові подарували, і два шланги до нього приєднав.
Він всмоктувальний шланг до однієї нірки приставив, а видуваючий – до другої. І як увімкне!
У мишачій норі відразу сильна буря почалася. Все дрібне, що там було, до Матроскіна в пилосос затягнуло насамперед усіх мишей.
Матроскін узяв пилосос, вийшов далеко в поле і мишей з пилососа на траву витрусив.
Миші, які зовсім очманіли, з пилососа випали. Вони потім дві години приходили до тями. І вирішили до Матроскіна більше не повертатися. Вони сказали:
– Йдемо жити до хати листоноші Печкіна ! У нього таких шкідливих пилососів, дякувати Богу, немає
Коли Матроскін додому повернувся, йому Шарик сказав:
– Ти знаєш, мені така велика миша попалася, що навіть мою вудку в нору затягнула.
– Так, – відповів кіт. – Бувають такі великі миші, що можуть вудку поцупити. Пацюки називаються. Тільки у нашому будинку їх бути не може. Вони від одного мого запаху за кілометр тікають, бо я не з простих котів, а з щурівських. А твоя вудка там, посеред поля в траві лежить.
Це він так сказав тому, що Шарикову вудку разом з мишами в пилосос затягнуло. І Матроскін її разом із мишами на траву витрусив.
З того часу миші в будинку перевелися.
Джерело:
“Истории из Простоквашино”
Едуард Успенський
Видавництво: “АСТ”, 2019 р.