Колискова для ведмедів
Казки та оповідання Василя Чухліба
Цілий день перебиралися ведмеді до нової хати. Тато з мамою переносили меблі, посуд, а ведмедик Клиш-Клиш — свої іграшки.
— Чи нічого не забулися? — час від часу перепитував тато.
— Та наче все взяли,— відповідала мама.
Коли нарешті полягали спати, вона побажала:
— Добраніч вам на новому місці!
Але чомусь нікому не спалося.
Тато Ведмідь крутився на печі, кректав:
— Щось мені жарко тут.
— То, може, постелити на підлозі? — запропонувала Ведмедиха.
Але й там Ведмідь не міг заснути.
— Може, відчинити двері, щоб вітерець повівав? Відчинили двері й вікна, а сон не йшов.
І Клиш-Клиш перевертався в ліжечку.
— Мамо, подушка тверда! — жалівся.
— Ось я підіб’ю тобі подушку. Ой, яка пухкенька! Спи.
— Мамо, хтось у вікно заглядає!
— Та це місяць зійшов.І довго так переверталися Ведмеді з боку на бік, аж тут почулося від порога:
— Мене ніхто не бачить,
Удень не помічає.
Та уночі, одначе,
Я всім потрібен, знаю.
— Ой, хто це? — злякався Клиш-Клиш.
А Ведмідь підхопився з підлоги.
— А ви й забулися про мене? Ну, то я сам прийшов.
Заждіть, зараз влаштуюся на новому місці,— сказав хтось співуче.
І через хвильку з підпіччя полинула тиха, мов колискова, пісенька.
— Мамо, тату, та це ж Цвіркун із нашої старої хати! — зрадів Клиш-Клиш.
— Я ж питав: чи нічого не забулися? — добродушно пробуркотів Ведмідь.
А Цвіркун усе цвіркотав — і м’якшала Клиш-Клишеві подушка, і прохолодніше ставало Ведмедеві, і спокій — Ведмедисі. Солодкий сон оповив усю родину.
Джерело:
“ Сопілкарик із джемелиного”
Василь Чухліб
Видавництво: “Веселка”, м. Київ, 1989 р.
Дуже цікава ваша казка
І справді. Крута