<

Комашка яка хотіла стати великою

Казки Михайла Пляцковського

Не дивуйтеся, будь ласка, що маленькій Комашці присвячена ціла казка. Так, Комашці. Найзвичайнісінький. Такій крихітній, що їй навіть забули дати ім’я.

Чим вона прославилася?

Про це – потім. Але спочатку – про мрію. Кожен має свою мрію. Чи не так? Наприклад, тигреня Смугастик дуже хоче літати. Але він не має крил.

Зебрі Тільняшці набридло бути смугастою, як матрац. Вночі їй сниться, ніби вона стала коричневою, такою коричневою, що приємно в дзеркало на себе подивитися.

Комашка теж мала мрію. Вона мріяла вирости, перетворитися з маленької-премаленької на велику.

— Ти не знаєш, у якій аптеці продаються чарівні пігулки для росту? — спитала Комашка одного разу равлика Неспішка.

— Не знаю, — відповів равлик. — А що вони тобі дуже потрібні?

— Дуже, — зітхнула Комашка. — От би мені стати… хай не такою величезною, як слоненя Лус, але принаймні не менше за носорога Топ-топа…

— І що тобі з цього?

— Що ти кажеш, Неспішко! Мене відразу почали б помічати. Зі мною усі віталися під час зустрічі!

— Хіба це щастя? — похитав рогатою головою равлик Неспішко.

– А хто знає, в чому воно полягає? — замислено промовила Комашка. — Але якщо ти не знаєш, в якій аптеці продаються чарівні пігулки для росту, то нам нема про що більше розмовляти. На тому вони розійшлися.

А через якийсь час трапилося ось що. Носоріг Топ-топ смажив яєчню з сорока яєць і забув вимкнути електричну плитку. Що буває в таких випадках, усі, звичайно, знають. У таких випадках буває пожежа. Злякався носоріг Топ-топ, став на допомогу кликати. Прибігли звірі: і крокодил Зубастик, і жираф Довговязик, і тигреня Смугастик, і ще багато інших. Прибігли — і стоять. Стоять і дивляться. Дивляться — а хата горить. Хата горить і ніхто вогонь не гасить. Ніхто вогонь не гасить, бо всі розгубилися. Одна Комашка не розгубилася. Полетіла за рятувальною командою. Опустилася вона на пожежну частину, бачить: слони-пожежники в мідних своїх касках у доміно грають — і ніхто навіть вухом не веде.

– Пожежа! – Запищала Комашка. – Рятуйте! Допоможіть!

– Де пожежа? Що горить? — сполошилися пожежники.

– У носорога Топ-топа хата горить! Не гайте часу! Мені його дуже шкода! — зі сльозами на очах кричала Комашка.

Завантажили слони на спини бочки з водою — і помчали на пожежу. Витягли вони з вогню носорога Топ-топа, а пожежу з хоботів водою погасили. Адже якщо у пожежників є хоботи, то ніякі шланги та брандспойти їм зовсім не потрібні! Дуже задоволена була Комашка, що врятували пожежники носорога Топ-топа, і від радості вона у повітрі всякі там сальто  виробляла.

Але її, як і раніше, ніхто не помічав. І ніхто не здогадувався, що це вона, Комашка, пожежників покликала. Тільки равлик Неспішко знав про це.

— Ти молодчина, Комашка! – похвалив він її. — Ти не розгубилася в хвилину небезпеки і врятувала життя носорогу Топ-топу, який мало не загинув через свою яєчню! І я сьогодні ж напишу замітку до нашої місцевої газети і попрошу, щоб її на самому видному місці надрукували…

— А що я зробила? – Здивувалася Комашка. – Нічого особливого! Ось якби дістати чарівні пігулки для росту!

— Навіщо тобі якісь пігулки? – Сказав равлик Неспішко. — Ти маленька-премаленька, зате в тебе велике серце. А це найголовніше!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:

“ Солнышко на память”

Михайло Пляцковський

Видавництво: “Советская Россия”, 1975 р.

Залишити коментар