<

Конкурс краси

Казки Михайла Пляцковського

Ця історія – про Павича. Про гарного Павича. Навіть про дуже гарного Павича.

Коли він проходив головною вулицею, поважно розпустивши свій пишний різнокольоровий хвіст, всюди танцювали веселі сонячні зайчики.

— Яке у нього пір’я! – захоплювалася зебра Тільняшка.

— Що там пір’я! – завмирав від захоплення носоріг Топ-топ. — Ви подивіться, яка в нього хода!

— До чого тут хода? — суперечив жираф Довговязик. — Ви зверніть увагу на його тонку шию! А шимпанзе Бананас, співробітник газети «Вечірні джунглі», нічого не казав. Він просто написав вірш:

Павичем милуються усі

Немає в світі більшої краси

Його прекрасна врода

Осяює усе довкола

І цей вірш мало не надрукували. Він був вже в редакції і його хотіли помістити в найближчому випуску газети.

Але трапилося непередбачене.

Павича запросили на конкурс краси, в якому брали участь усі місцеві красуні та красені.

Кожен із учасників сам заповнював особливу картку. І коли члени журі прочитали те, що написав знаменитий Павич, то жахнулися і почали ковтати заспокійливі таблетки.

Ось картка, заповнена Павичем:

Ім’я ………………. ПОВИЧ

Вік…………..ВУСІМРІК,

Професія…………НІЯКА

Освіта………..СЕРЕДЯ

Головою журі був запальний лев Нокаут. Він тричі прочитав картку Павича, почухав лапою свою густу гриву і сказав:

— У житті не зустрічав такого неграмотного красеня! У нього одні помилки! Він не написав правильно жодного слова!

— За такі помилки я б одиницю з мінусом поставив! — обурився папуга Гейти, поправивши окуляри на дзьобі.

– Це – ганьба! — загарчала пантера Кіса.

– Вирішено! – Вдарив лев Нокаут лапою по столу. – Павича до нашого конкурсу не допускаємо!

— Але ж він гарний! – Спробувала заступитися зебра Тільняшка.

— У Павича, здається, з’явилися захисники? – спохмурнів лев Нокаут. — Ну що ж, голосуємо. Я проти. Хто за? Підніміть лапи!

Але ніхто з членів журі не голосував за Павича. Навіть зебра. Тому що вона не хотіла злити лева Нокаута. З того часу образився Павич на всіх звірів — і ні з ким не вітається. Проходить повз — гордий і надутий. А чого ображатися? Краще б грамоті вчився і перестав задаватися!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:

“ Солнышко на память”

Михайло Пляцковський

Видавництво: “Советская Россия”, 1975 р.

Залишити коментар