Король і лікар – селянин
Жили-були король з королевою, і була у королеви служниця, капосна і хитра баба. Служниця королеви дуже не любила свого чоловіка і завжди намагалася заподіяти йому зло.
Коли дружина короля була при надії, королю захотілося дізнатися, хто у них народиться син чи дочка. Він зібрав лікарів з усієї країни і наказав їм:
– Дізнайтеся, хто народиться у нас з королевою, хлопчик чи дівчинка. Я хочу знати це заздалегідь.
Бідолахи-лікарі розглядали і так і сяк, але визначити нічого не змогли. Вони відповіли королю:
– Не знаємо ми, ваша величність, хто народиться у королеви, хлопчик чи дівчинка.
Король розсердився:
– Ви дуже погані лікарі! Мені не потрібні такі лікарі! І нікому в моєму королівстві не потрібні такі погані лікарі!
І він наказав кинути їх до в’язниці.
Капосна служниця королеви, дізнавшись, яка доля спіткала нещасних лікарів, прибігла до короля і каже:
– Ваша величносте, я хочу повідомити вам приємну новину: мій чоловік лікар і взагалі людина дуже обізнана, але він дуже скромний і тому приховує свої знання та вміння. Він неодмінно визначить, кого народить королева, хлопчика чи дівчинку. Накажіть його покликати.
Король наказав негайно привести у палац чоловіка служниці. А той був селянином, вмів обробляти землю і сіяти хліб, але нічого не розумівся у медецині. На відміну від своєї дружини він був людиною справедливою і доброзичливою. Він прекрасно розумів, що це підступи його жінки, і дуже боявся йти до палацу, але робити нічого, раз король наказав з’явитися, довелося з’явитися.
У палаці король привів селянина до королеви і наказав:
– Визнач, кого народить королева, сина чи дочку.
Селянин перелякався ще більше і подумав, що тепер йому не уникнути шибениці. Він не знав, як вийти з положення, але все ж сказав:
– Ваша величність! Адже це як сказати і як подивитися на справу, але, на мою думку, як мені здається, якщо поглянути на королеву з одного боку, то буде син, а якщо подивитися з іншого боку, зовсім навпаки, буде донька. Коротше кажучи, двоє дітей буде, мені здається.
Добрим людям допомагає бог. Минуло десять днів, і королева народила двох дітей сина та доньку. Щасливий король покликав чоловіка служниці і на радощах сказав йому:
– Що ти хочеш в нагороду? Проси, я все дам.
Селянин відповів:
– Нічого мені не треба, але прошу тебе, звільнити з темниці лікарів.
Король сказав:
– Цього не буде. Такі погані лікарі нікому не потрібні. А грошей проси у мене, скільки хочеш.
Але селянин відмовився взяти гроші, а королю відповів:
– Поговоріть про це з королевою, ваша величносте, а я тим часом постою тут і почекаю.
Король відправився в покої королеви, та умовила його виконати прохання селянина і відпустити на волю лікарів. Король так і зробив, а самого селянина все таки щедро нагородив.
Служниця королеви позеленіла від досади: хотіла нашкодити чоловікові, а вийшло навпаки.
Король мав недалеко від палацу лікарню для своїх підданих. Народу там набралося стільки, що лікарня вже не вміщала всіх хворих, а вилікувати їх ніхто не міг, не було таких ліків. Що їм тільки не давали: настоянки з різних трав і коріння, порошки, краплі, вони лише охали та стогнали, але не поправлялися. Король замучився з цими хворими, адже їх треба було не лише лікувати, але і утримувати і годувати.
Одного разу служниця королеви, хитра відьма, сказала королю:
– Ваша величність! Покличте мого чоловіка, він миттю їх вилікує.
Король згадав чоловіка служниці, дуже зрадів і звелів його негайно покликати. Коли селянина прямо з поля, де він орав і сіяв, привели до нього, король велів переодягнути його в багатий костюм придворного лікаря і пішов з ним до лікарні.
По дорозі селянин, тремтячи від страху, повторював про себе:
– Ой, жінко, жінко, що ти наробила! Як же мені тепер бути, як врятуватися від цієї напасті?!
Увійшли вони в лікарню, король показав селянинові всіх хворих і запитав:
– Які ліки їм дати, щоб вони вилікувалися?
Селянин, пишно вдягнений, напустив на себе поважний вигляд і голосно відповів:
– Ваша величність, для того, щоб їх вилікувати, треба зарізати десять чоловік з тих, хто здоровіше, і їх нагодувати м’ясом інших, тоді вони всі відразу виздоровіють.
– Добре, – сказав король, – вибери з них десять чоловік, які здоровіші, і я дам наказ їх зарізати.
Селянин звернувся до хворого, який лежав до них ближче всіх, і сказав:
– Ти мені здаєшся здоровіше інших. Почнемо з тебе. Заріжте його.
– Я не тільки здоровіше інших, я взагалі здоровий, – відповів хворий, підхоплюючись з ліжка. – Мені тут робити більше нічого.
Він швидко вдягнувся і бігом попрямував до виходу.
Тоді селянин звернувся до наступного хворого:
– Ти мені здаєшся здоровіше інших. Зараз ми тебе заріжемо.
– Що ти, що ти! – закричав хворий, зістрибнув з ліжка і, схопивши одяг, помчав на вулицю.
– І ти виглядаєш набагато краще за інших, – звернувся селянин до третього хворого. – Доведеться тебе зарізати.
Але хворий вже збирав свої речі і, навіть не одягнувшись як слід, побіг до виходу.
У лікарні піднялася метушня, всі зірвалися з ліжок, як небудь одягалися і тікали геть, а король з селянином обходили ряди ліжок та видивлялися тих, хто здоровіше. Не минуло й півгодини, як лікарня спорожніла. Залишилося в ній лише кілька людей, які не могли вже ні встати, ні поворухнутися, так як перебували на порозі смерті.
Король був у захваті від нового лікаря, такого досвідченого і знаючого. З тої пори він поселив його в палаці і обходився з ним не гірше, ніж з принцами крові.
Джерело:
“Албанские народные сказки”
Видавництво : “Художественная литература” , 1989 р.
Винахідливий дідусь ?
Але й щастило до йому дай Боже кожному! ??
Щось поганий наказ! Дуже поганий!і люди так швидко вдягаються. Жахлива і нормальна. Я хотіла завжди її почитати
Жахлива казка! На початку злий король! І що це за наказ – хто здоровіший, того треба зарізати??? І вийшло, що нікого не треба зарізати. А залишилося тільки троє. Бо там було повно натовпу, тому їх не треба було різати
Дуже погана жінка. Я погоджуюся з Данею, казка -жахлива і цікава