Король і лікар – селянин

Албанські народні казки

Жили-були король з королевою, і була у королеви служниця, капосна і хитра баба. Служниця королеви дуже не любила свого чоловіка і завжди намагалася заподіяти йому зло.

Коли дружина короля була при надії, королю захотілося дізнатися, хто у них народиться син чи дочка. Він зібрав лікарів з усієї країни і наказав їм:

– Дізнайтеся, хто народиться у нас з королевою, хлопчик чи дівчинка. Я хочу знати це заздалегідь.

Бідолахи-лікарі розглядали і так і сяк, але визначити нічого не змогли. Вони відповіли королю:

– Не знаємо ми, ваша величність, хто народиться у королеви, хлопчик чи дівчинка.

Король розсердився:

– Ви дуже погані лікарі! Мені не потрібні такі лікарі! І нікому в моєму королівстві не потрібні такі погані лікарі!

І він наказав кинути їх до в’язниці.

Капосна служниця королеви, дізнавшись, яка доля спіткала нещасних лікарів, прибігла до короля і каже:

– Ваша величносте, я хочу повідомити вам приємну новину: мій чоловік лікар і взагалі людина дуже обізнана, але він дуже скромний і тому приховує свої знання та вміння. Він  неодмінно визначить, кого народить королева, хлопчика чи дівчинку. Накажіть його покликати.

Король наказав негайно привести у палац чоловіка служниці. А той був селянином, вмів обробляти землю і сіяти хліб, але нічого не розумівся у медецині. На відміну від своєї дружини він був людиною справедливою і доброзичливою. Він прекрасно розумів, що це підступи його жінки, і дуже боявся йти до палацу, але робити нічого, раз король наказав з’явитися, довелося з’явитися.

У палаці король привів селянина до королеви і наказав:

– Визнач, кого народить королева, сина чи дочку.

Селянин перелякався ще більше і подумав, що тепер йому не уникнути шибениці. Він не знав, як вийти з положення, але все ж сказав:

– Ваша величність! Адже це як сказати і як подивитися на справу, але, на мою думку, як мені здається, якщо поглянути на королеву з одного боку, то буде син, а якщо подивитися з іншого боку, зовсім навпаки, буде донька. Коротше кажучи, двоє дітей буде, мені здається.

Добрим людям допомагає бог. Минуло десять днів, і королева народила двох дітей сина та доньку. Щасливий король покликав чоловіка служниці і на радощах сказав йому:

– Що ти хочеш в нагороду? Проси, я все дам.

Селянин відповів:

– Нічого мені не треба, але прошу тебе, звільнити з темниці лікарів.

Король сказав:

– Цього не буде. Такі погані лікарі нікому не потрібні. А грошей проси у мене, скільки хочеш.

Але селянин відмовився взяти гроші, а королю відповів:

– Поговоріть про це з королевою, ваша величносте, а я тим часом постою тут і почекаю.

Король відправився в покої королеви, та умовила його виконати прохання селянина і відпустити на волю лікарів. Король так і зробив, а самого селянина все таки щедро нагородив.

Служниця королеви позеленіла від досади: хотіла нашкодити чоловікові, а вийшло навпаки.

Король мав недалеко від палацу лікарню для своїх підданих. Народу там набралося стільки, що лікарня вже не вміщала всіх хворих, а вилікувати їх ніхто не міг, не було таких ліків. Що їм тільки не давали: настоянки з різних трав і коріння, порошки, краплі, вони лише охали та стогнали, але не поправлялися. Король замучився з цими хворими, адже їх треба було не лише лікувати, але і утримувати і годувати.

Одного разу служниця королеви, хитра відьма, сказала королю:

– Ваша величність! Покличте мого чоловіка, він миттю їх вилікує.

Король згадав чоловіка служниці, дуже зрадів і звелів його негайно покликати. Коли селянина прямо з поля, де він орав і сіяв, привели до нього, король велів переодягнути його в багатий костюм придворного лікаря і пішов з ним до лікарні.

По дорозі селянин, тремтячи від страху, повторював про себе:

– Ой, жінко, жінко, що ти наробила! Як же мені тепер бути, як врятуватися від цієї напасті?!

Увійшли вони в лікарню, король показав селянинові всіх хворих і запитав:

– Які ліки їм дати, щоб вони вилікувалися?

Селянин, пишно вдягнений, напустив на себе поважний вигляд і голосно відповів:

– Ваша величність, для того, щоб їх вилікувати, треба зарізати десять чоловік з тих, хто здоровіше, і їх нагодувати м’ясом інших, тоді вони всі відразу виздоровіють.

– Добре, – сказав король, – вибери з них десять чоловік, які здоровіші, і я дам наказ їх зарізати.

Селянин звернувся до хворого, який лежав до них ближче всіх, і сказав:

– Ти мені здаєшся здоровіше інших. Почнемо з тебе. Заріжте його.

– Я не тільки здоровіше інших, я взагалі здоровий, – відповів хворий, підхоплюючись з ліжка. – Мені тут робити більше нічого.

Він швидко вдягнувся і бігом попрямував до виходу.

Тоді селянин звернувся до наступного хворого:

– Ти мені здаєшся здоровіше інших. Зараз ми тебе заріжемо.

– Що ти, що ти! – закричав хворий, зістрибнув з ліжка і, схопивши одяг, помчав на вулицю.

– І ти виглядаєш набагато краще за інших, – звернувся селянин до третього хворого. – Доведеться тебе зарізати.

Але хворий вже збирав свої речі і, навіть не одягнувшись як слід, побіг до виходу.

У лікарні піднялася метушня, всі зірвалися з ліжок, як небудь одягалися і тікали геть, а король з селянином обходили ряди ліжок та видивлялися тих, хто здоровіше. Не минуло й півгодини, як лікарня спорожніла. Залишилося в ній лише кілька людей, які не могли вже ні встати, ні поворухнутися, так як перебували на порозі смерті.

Король був у захваті від нового лікаря, такого досвідченого і знаючого. З тої пори він поселив його в палаці і обходився з ним не гірше, ніж з принцами крові.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Албанские народные сказки”

Видавництво : “Художественная литература” , 1989 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: