TOU

Королева фей

Казки Марі Катрін д'Онуа

Однак фея Меридіана, вгадуючи  перебіг подій, відвідала королівну у в’язниці й пересвідчилась, що та набагато більше засмучена рішенням королевича померти разом із нею, аніж своїм власним нещастям. Фея була вельми вдячна королівні за великодушність і, пообіцявши ніколи не покидати, повідомила, що батько її сховав колись багатий скарб, вона покаже його… А теперішній король радо погодиться на шлюб свого сина, дізнавшись про цей скарб.
Потім фея проникла до кабінету короля, мала з ним грізну розмову, переконуючи, що для нього надто велике щастя — шлюб сина з прекрасною королівною, яка володіє більшими скарбами, ніж усі королівни Індії разом узяті.
Проказавши це, фея зникла, а короля, наляканого цим видінням, терзали суперечливі думки. Але через те, що гору над усіма іншими почуттями взяла жадібність, він вирішив з’ясувати у самої королівни, чи й справді вона володіє незліченним багатством. Подумавши, що королеві легше буде випитати у дівчини таємницю, він послав її до в’язниці з цим дорученням.
Королева хитро полестила дівчині, приголубила її, називаючи своєю дорогою невісткою і перебільшуючи й без того сильну синову пристрасть до неї. Королівна, яка вже не раз бачила молодого принца й знала про його намір віддати життя за неї, запевнила королеву-матір:
вона з радістю збереже їй дорогого сина, і якщо для цього недостатньо її прав на корону, то вона подарує йому ще й безцінний скарб. Королева тисячу разів поцілувала її, а коли у вказаному феєю місці був знайдений і сам скарб, то, на велике щастя обох закоханих, з небувалою пишністю відсвяткували весілля.
З радістю завершивши цю справу, Меридіана повернулася до своєї печери в Піренеях, але пильність і добре серце не дозволили їй довго перебувати у бездіяльності; вона була присутньою при пологах усіх королев, і не задовольняючись тим, що ставала на перешкоді шахрайству інших фей, нагороджувала королівен незвичайною вродою, а королевичів великою доблестю й іноді робила їх невразливими. Слава Меридіани ширилась по всьому світу, і хоч як заздрили їй інші феї, вона ставилась до них так приязно і вміла робити такі приємні й доречні подарунки, що майже не мала ворогів й користувалась у корпорації фей загальною повагою.

Послуги, які Меридіана надавала вінценосним особам, не заважали їй допомагати простим людям, і якщо зустрічала бідну пастушку, у якої не вистачало сили захищати своїх овечок від голодного вовка, вона поспішала зарадити лихові, переводила отару на пасовище, де вовки не наважувалися з’являтись. Якщо лісоруб губив свою сокиру, вона не гребувала принести її, а коли бідний мандрівник потрапляв до рук розбійників, захищала його від їхньої жорстокості. Нарешті, будь-яка людина, звертаючись по допомогу до Меридіани, була певна, що матиме її. Подібними добрими справами вона завойовувала серця багатьох людей, отримуючи справжнє задоволення від того, що ставала на заваді зла.
Оскільки на світі немає людини, яка не схвалювала б шляхетних вчинків, хоч далеко не всі здатні на них, феї були в захопленні від усього доброго, що вони чули про свою подругу, і з задоволенням помітили: жах, який вони колись викликали у людей, поступився місцем симпатії. Всюди їх зустрічали дуже радо, запрошували на королівські наради й навіть до приватних осель. Белсунсіна і Барбаста невтомно повторювали, що цим вони зобов’язані прекрасній Меридіані, з чим погоджувалися і всі інші феї.
Честолюбство, що панує в усіх державах, породило у фей бажання вибрати собі королеву: тоді їхня корпорація стане шанованішою, бо головна фея посяде гідне місце серед інших коронованих осіб. Отже, цей задум з ентузіазмом підтримали всі й призначили день виборів. Вони відбувались досить бурхливо, було запропоновано обмежити владу майбутньої королеви, але оскільки вибирали Меридіану, яка здобула своєю чесністю загальну повагу й довіру, її наділили необмеженою владою і навіть можливістю забороняти діяльність підступних фей.
Незабаром Меридіану коронували. Її люб’язне ставлення так усіх зачарувало, що вони охоче підкорялися їй. Встановивши свою монархічну владу, нова королева відправила фей по домівках, наказавши регулярно сповіщати про все, що відбувається в різних країнах, а сама повернулася до своєї печери в Піренеях, де прийняла безліч послів від багатьох зобов’язаних їй державців, які поздоровляли Меридіану з високим саном.
Піднесення додало їй клопотів. Не шкодуючи себе, вона завжди поспішала в ті місця, де, на її думку, могла бути корисною; не терпіла, коли їй уклінно дякували за благодіяння, і стверджувала: має набагато більшу насолоду, творячи добро, ніж інші, одержуючи його. Вона засуджувала великих за те, що ті мало піклуються про благоденство своїх підданців, адже це коштує їм так мало; вона вибачала всім їхні гріхи й не розуміла, як можна зважитись на погану послугу, вчинити з кимось зле. І, нарешті, не було у світі нікого, хто більше, ніж вона, шанував би доброчесність і так би поблажливо ставився до людських слабкостей. Фею бачили то в печері, то на вершині Південного піка, то ще деінде, вона вислуховувала всіх, допомагала всім і навіть роздавала бідним знайдені нею скарби.
Одній маркізі, яка вже багато років була заміжньою, але не мала дітей, пощастило, нарешті, народити дитину. Годувальницею своєму синові вона вибрала надійну жінку, котра служила ій раніше. Але та вельми спритно поміняла місцями свого сина й сина маркізи. Згодом у юнака, котрий виховувався в палаці маркіза, виявилися дуже низькі нахили, й він завдав удаваним батькам тисячу прикрощів. Дійшло навіть до того, що маркіз звинуватив свою дружину в невірності, бо не міг і подумати, що саме він — батько такого зіпсованого молодика. Маркіза, якій не було за що картатися, безнастанно лила сльози, бо чим старшим ставав підставний маркіз, тим його погані нахили виявлялися все виразніше.
Маркіза чула про королеву фей та її чудесні справи. Це спонукало нещасну матір здійснити подорож у Піренеї, щоб благати Меридіану про допомогу: маркіза кинулась до ніг феї, заклинаючи позбавити її життя, але змінити натуру сина. Фея вельми ласкаво підняла нещасну й сказала, що маркіза не має підстав скаржитись на сина, бо він дуже схожий на неї і душею, і тілом. Приголомшена маркіза, почувши відповідь, що видалась їй досить образливою, спалахнула від сорому і вже збиралась їхати додому, коли Меридіана обняла її й розповіла, яким чином годувальниця підмінила їхнього сина і як легко буде пізнати його за маленькою жовтою відмітиною на лівій руці. Маркіза одразу ж згадала про цей знак (що його колись помітила у немовляти і який, як вона гадала, щез сам по собі) й заквапилася додому, бо їй не терпілось розшукати сина.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8

Сподобався твір? Залиш оцінку!

1.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Чарівні казки”
Марі Катрін д’Онуа
Переклад із французької В. Б. Бурбело
за виданням: Madame d’Aunoy. Les contes des fees. Nuremberg, 1762.
Видавництво: Фірма “Довіра”
Київ, 1992 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: