TOU

Королева фей

Казки Марі Катрін д'Онуа

Задоволена такою кількістю добрих справ і особливо думкою про те, що беарнці, яких вона дуже шанувала, в майбутньому матимуть можливість виявити свої таланти й розум завдяки заступництву королів, своїх співвітчизників, Меридіана захотіла стерти з людської пам’яті спомин про фей і усамітнилася в печері, де перебувала багато років.
До закінчення трьох століть заборони діяльності злих фей залишалося всього два роки, коли вона, призначивши феям зустріч у замку Монтаржі, помітила, що той перебуває у великому запустінні і не може прийняти таку вишукану компанію. Однак зважаючи на те, що розташування цього замку було дуже вигідним, до того ж там був вельми просторий зал, чарівний краєвид з нього, великий ліс, прекрасна річка, Меридіана хотіла, щоб зібрання фей відбулося саме тут. Але не маючи бажання вдаватися до свого мистецтва, щоб відбудувати його, згадала, що великий королевич, володар замку, народився поблизу Піренеїв, і їй було відомо, що він вміє прикрашати будинки з такою ж легкістю, як і вигравати битви. Вона вельми доречно скористалася цим знанням і підказала коро¬левичу думку відновити замок Монтаржі; все було виконано так швидко, ніби над цим працювали феї, і занедбана протягом багатьох років будівля перетвори¬лася на чарівний куточок. Коли Меридіана прибула до замку ^ всі феї, які з нетерпінням чекали на відміну заборони, рушили туди слідом за нею.
Привітно зустрівши своїх підданих, королева висловила велику радість з нагоди цієї зустрічі і першою звітувала перед ними про свої добрі діла протягом трьох століть. Скромність Меридіани змусила її дуже стисло викласти все здійснене нею. Вона сказала про нетерпіння, з яким чекала на побачення з феями, певна того, що кожна з її сестер творила добро і поводилася достойно.
Низько вклонившись, Мерлузіна запевнила королеву, що ніколи не пропускала нагоди робити добро тим, хто належав до її дому, а також багатьом іншим, і хоча вже багато років жила в горах Дофіне, поступилася своїм притулком ченцям-картезіанцям й подалася до замку Сассенаж, де таємно теж творила все те добро, на яке тільки була здатна. Королева повелася з нею вельми люб’язно, і віддаючи належні почесті, складаючи щиру подяку, зняла свою заборону.
Стара, незграбна фея з гнійними очима, поставши перед королевою, заявила, що оселилася в замку Пьєрансіз, де всіляко заважала в’язням одержувати листи і стежила, щоб ніхто з них не втік з цієї жахливої в’язниці. Вона вимагала від королеви у винагороду дозволу чаклувати, як і раніше, але Меридіана відповіла: коли вже посада тюремниці припала їй до смаку, вона наказує й надалі займатися цим, не втручаючись в інші справи. Всі вітали цей присуд.

Тоді до королеви наблизилась фея з добрим обличчям і повідомила, що вибрала собі притулком замок Монкальє-сюр-ле-По, де була присутня при народженні великої герцогині, шанованої нарівні з королевами. Вона нагородила маленьку королівну великим розумом, непохитною доброчесністю, найпрекраснішими у світі очима, чудовим кольором обличчя і відмінною поведінкою, починаючи з раннього віку, бо з народження визначила їй зайняти найзеличніший трон на землі. Потім вона хотіла розповісти про багато послуг, наданих своїй країні, але королева, зрозумівши, що та вдається до вельми делікатних подробиць, перебила її розповідь і запевнила: лише благодіянь стосовно чарівної королівни цілком досить, аби заслужити право виконувати обов’язки феї так само вільно, як робила це до заборони. Бажаючи показати, як високо цінує вона поведінку цієї феї, королева зняла заборону з її подруги, яка нічим не заслужила такої ласки.
Потім з’явилася інша фея, яка мала вельми бундючний вигляд і повідомила, що давно вже усамітнилася в замку Ферраре й завжди перешкоджала сусіднім королевичам захопити його, проте релігійний запал примусив її віддати це прекрасне герцогство до рук Папи. Королева розгнівалась на фею, бо з її вини згас древній рід герцогів Ферраре, і з тим відправила додому.
За нею виступила фея в чорній оксамитовій шапочці й сказала королеві, що живе в замку Боссю у Фландрії. Бажаючи вершити добрі справи, подібно до королеви фей, вона вирішила очистити світ від незліченної кількості розпусників і, щоб здійснити свій задум, кожні два роки приводила до свого замку багато тисяч людей різних націй, котрі, як на її думку, мали ці недоліки, і нищила їх. Така жорстокість жахнула королеву. Звинувативши фею в загибелі багатьох героїв, вона заборонила їй з’являтися на очі.

Інша фея в мисливському вбранні, поставши перед королевою, повідомила, що жила в замку Фонтенбло задовго до того, як Франциск І його розбудував; вона стала жертвою жорстоких наклепів, її вважали привидом, бо інколи полювала в лісі. Вона стверджує перед її чарівною величністю, що ніколи й нікому не робила шкоди, не лякаючи навіть пастушок, і мала радість бути присутньою при перших пологах мудрої королеви й наділити її малюка усіма доблестями героїв, а особливо добротою матері-королеви. Фея із задоволенням пересвідчилася: королевич ніколи і ні в чому не принизив своєї гідності, і тоді, як батько-король поставив його на чолі своєї армії, і коли виконував інші доручення. Меридіана, яку дуже цікавив цей королевич, зняла свою заборону і навіть похвалила чарівницю.
Ще одна фея з’явилася перед ними, кинулася до ніг королеви і розповіла, що живе в замку Шамбор, де їй майже не випадало нагоди робити добро чи зло, однак вона завжди мала добрі наміри і, не знаходячи для них іншого застосування, оберігала фазанів від лисиць. Фея зізналася також, що єдиною хитрістю, яку вона собі дозволила, було з’явитися перед мисливцем у подобі лисиці й примусити його багато разів вистрелити з рушниці, а потім у тому ж вигляді повернутися до горопашного й спитати в нього, чи не бачив двох її маленьких друзів. Почувши таке, товариство розсміялося разом із королевою. Коли ж фея попросила Меридіану поновити її у колишніх правах, та погодилась, але обмежила їх можливістю робити шкоду лисам, вовкам, котам та іншим тваринам, які живляться дичиною.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8

Сподобався твір? Залиш оцінку!

1.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Чарівні казки”
Марі Катрін д’Онуа
Переклад із французької В. Б. Бурбело
за виданням: Madame d’Aunoy. Les contes des fees. Nuremberg, 1762.
Видавництво: Фірма “Довіра”
Київ, 1992 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: