<

Королева-лебідь

Литовська казка. Читати українською онлайн.

Жили собі дід та баба. Ходили вони щоранку ліс корчувати, щоб на тому місці поле зорати. Як тільки вони вийдуть за ворота, одразу ж на подвір’я прилітає лебідка, скине із себе крила, обернеться дівчиною, витопить піч, їсти наварить, все випере й знову летить собі. І не треба було старим домівкою клопотатися. Старі дивувалися, звідки такий доброчинець узявся. Якось дід залишився вдома, заховався в бочку і чекає, хто ж воно прийде. Аж дивиться: прилетіла лебідка, скинула крила, обернулася дівчиною і пішла по воду. Дід узяв та й спалив її крила.

Повертається дівчина з водою, дивиться, а крил немає. Гірко заплакала, заридала:

– Шкода мені батечка!, шкода мені матінки, шкода мені хлопця коханого!..

Так і зосталася дівчина в діда та баби жити.

Раз там недалечко король полював. Побачив він дівчину, і дуже вона йому сподобалася. Тоді король і каже дідові:

– Я тобі дам мільйон монет, віддай лише мені дівчину! Що ж було робити дідові – узяв він та й віддав її. Забрав король дівчину з собою, привіз додому й оженився з нею. Згодом вони й синочка маленького дочекалися.

Якось пішла королева з сином у сад. Дивиться – летять лебеді. З самого переду летить батько її і співає:

 Дивився, дивився – та й побачив

Свою донечку-лебідку,

Сидить донечка – колише синочка.

Сидить у шовковій хустині,

Золота обручка на пальці сяє,

Золоту книжку донька читає!

Скину тобі, донько, крилонька літати,

А ти лишай сина сиротою бідувати.

Стиснулося, заболіло у молодиці серце, покотилися, полилися пекучі сльози і піснею відповідає вона батькові:

Не скидай своїх крилець, милий тату,–

Не покину я сина біду бідувати!..

Зустрів король її і питає:

– Чого це в тебе очі заплакані?

– Синок плакав, то і я заплакала.

На другий день летить уже мати і те саме дочці співає. Потім летіли брат, сестра і знову те саме співали. Нікого не послухалася королівна. Нарешті дивиться – летить її наречений і співає:

– Дивився, дивився – та й побачив:

Моя наречена у саду сидить,

Свого синочка колише-глядить.

Сидить у шовковій хустині,

Золота обручка на пальці сяє,

Золоту книгу суджена читає!

Скину тобі, мила, крилонька літати,

А ти покинь сина біду бідувати.

Не витримала королева-лебідка та й відповідає судженому:

Скинь милий крила до тебе злітати

– Покину синочка біду бідувати.

Скинув наречений їй крила, лебідка знялася та й полетіла.

Та незабаром її наречений загинув… Знову вона в горі та скруті, а король, не дочекавшись жінки – лебідки, оженився. Не знав він, що відьму взяв.

Відьма дуже незлюбила пасинка. А лебідка прилетить до королівського палацу, скине крильця, викупає сина та й заспіває, відлітаючи:

Сплять пани і пані,

Сплять слуги і сторожі,

Тільки мій синочок сну не має,

У ліжку лежить – сльози проливає.

А коли вона його приспить, то дитина все спить та й спить, аж доки мати знову не прилетить до неї.

Дивується тоді король, чому дитина так довго спить. Одного разу він побачив, як прилетіла лебідка, і почув, як вона співала.

Захотів король ту лебідку піймати, та ніяк не надумає, як це зробити. В той час прийшов до королівського палацу один дід. Король і питає у нього, як можна лебідку піймати.

Дідусь і каже:

– Прослідкуй, через яке вікно вона влетить, налий на підвіконня смоли; крила і ноги її до смоли й поприлипають; тоді лівою рукою її хапай, а правою крила зривай  і вона знову королевою стане.

Король так і зробив: налив смоли – ноги і крила в лебідки прилипли; лівою рукою її схопив, а правою крила повідривав. І лебідь знову королівною  стала. А злу відьму король убив.

А  через три дні, бенкет справив.

І я там був, мед-пиво пив, по бороді текло, а в рот не попало.

Подобається!

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Королева Лебідь”

Литовські народні казки – збірка

Видавництво “Вітуріс”, Вільнюс, 1965 р

Залишити коментар