TOU

Королівський маршал та його вухо

Казки Анні Шмідт

Ведмідь роззявив свою величезну пащу і в одну мить проковтнув маршальське вухо. Всі люди стали кричати від радості, посадили дресирувальника на плечі та понесли його містом. Натовп ставав дедалі більше, і з ведмедем на чолі вони вирушили до палацу, де король цієї ранньої ранкової години саме сидів біля вікна і пив свій чай з устрицями. Поруч із ним сидів маршал і прислухався своїм правим вухом, єдиним, що в нього залишалося.
Раптом він став страшенно блідим.
— Ви чуєте, що там кричать, ваша величність?
— Ні, – відповів король. — І що ж вони кричать?
— Вони кричать: «Ура! Ведмідь з’їв маршальське вухо!
— Ой ой ой! – вигукнув король. — Значить, зараз вони увірвуться прямо сюди з списами, ножами та вилами! І, чого доброго, піднімуть повстання! Біжимо звідси! Поки не пізно!
І король з маршалом кинулися бігти через чорний хід королівського палацу і помчали прямо через вишневий сад з скелетами.
Коли дресирувальник із ведмедем і всі мешканці увірвалися до палацу, там була лише одна принцеса, і вона посміхалася дресирувальнику своєю найпрекраснішою посмішкою!

Дресирувальник одружився з принцесою і став королем. Вишневий сад вирубали, а всі кістяки акуратно поховали. Для ведмедя у королівській спальні поставили власне ліжко. Він страшенно хропів, але молодий король і його королева від цього лише усміхалися уві сні.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.2 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки только сказки”
Анни Шмидт
Видавництво: “Захаров”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: