TOU

Коров’ячий зоопарк

Казки Юйї Вісландер

Мама Му та інші корови стояли у корівнику. Господар щойно приніс їм оберемок свіжої трави. Мама Му дивилася на всі боки. Дивилася на мух, що дзижчали навколо неї, і на котів, які тут жили, які пили молоко з консервних банок. Десь на підлозі шаруділа мишка.

Мама Му подивилася на корів. Вони махали хвостами, жували та пили воду.

— Му-у-у… — Це Пістрявка знайшла в сіні щось особливо смачне. Як їй пощастило.

Он там пила Роза. Її охопила така спрага, що, схоже, одна вип’є всю воду. А Зірочка намагалася зловити муху, що сиділа у неї на чолі. Як весело в корівнику! Майже постійно щось відбувається.

Вона подивилась у вікно.

Хоп-хоп-хоп, Ворон прилетів і сів на вікно..

— Привіт, Вороне, рада тебе бачити!

– Привіт, Мамо Му. До чого мені тебе шкода.

– Му-у-у? Чому шкода?

– Ну звичайно. Така нудьга стояти весь час у корівнику.

Ворон сів, закинувши ногу на ногу. Подивився на свої кігтики.

– Му-у-у, що в тебе сталося?

Ворон потягнувся і почав дивитися в стелю.

– Сьогодні я літав дуже далеко, – сказав він. – І бачив зоопарк.

– Зоопарк? – Запитала Мама Му.

– У Фюрювік, – сказав Ворон. – Там зоопарк. Багато звірів. І туди приходять люди. Вони приїжджають здалека, щоб подивитись на звірів.

— Невже? Му-у-у, але тут теж багато звірів.

— Я бачив зебр і мавп, павичів та крокодилів, — продовжував Ворон і помахав крилами.

– Крокодилів! Ой ой!

– Так Так. Але крокодилів, як на мене, краще розглядати з висоти пташиного польоту, — сказав Ворон.

— Для цього треба вміти літати, — сказала Мама Му.

— Дехто вміє.

Мама Му похитала рогами і помахала хвостом.

— Му-у, як це цікаво, Ворон. А знаєш, ми можемо влаштувати тут зоопарк!

– Кар-р р! Тут?

— Звісно, ​​тут багато звірів, — весело сказала Мама Му.

Ворон покрутив головою, щоб все оглянути.

— Чимало звірів? — спитав він.

– Так. У хазяїна є пес. А тут коти! — Мама Му показала на них. – І кури!

— Пси, коти та кури? Ущипніть мене за пір’я, — сказав Ворон.

– А ще миші, Ворон! У корівнику є миші! – Закричала Мама Му.

Ворон злетів.

— І по-твоєму, люди приїжджатимуть здалека, щоб подивитися на мишей?

– А мухи, Ворон! Тут стільки мух! Чуєш, як вони дзижчать?

– Я лечу додому, – сказав Ворон. – Мухи! Вона робитиме мушиний зоопарк!

— А мурахи… — Мама Му думала і згадувала нових і нових звірів.

Ворон приклав крило до чола.

— Мурашиний зоопарк, — промимрив він.

— Але ж тут є мурахи, Ворон. Подумай про це!

— У мене віднімуться крила!

— Послухай, Вороне… Хробаки! – Згадала Мама Му. — Є ще хробаки, Ворон.

– Кар-р-р! І відвідувач приходитиме до зоопарку з лопатою!

Копай ось тут!

Не потрапиш додому, поки

Не побачиш хробака! –

пробурчав Ворон.

— Хробаки — дуже кумедні звірята. Від них велика користь землі, сказала Мама Му. — І ще є мурахи. Ти подумай, як багато у світі мурах. Давай зробимо зоопарк із звичайнісіньких звірів, Ворон?

Ворон підстрибнув:

— Комарі, мурахи, хробаки! Ні! Якщо ми щось робитимемо, то точно не такого зоопарку! Тоді згадай про плотвичок і окунів. З маленької брудної калюжі, де далі півметра нічого не видно. Ні ніколи! Ні за які пряники! Ля фініта Маргарита! Капут! Кінець справі вінець!

Ворон був страшенно обурений. А Мама Му продовжувала розмірковувати:

– А корови, Ворон! Як це я забула про них? Є ще корови!

— Великі мої страждання, — промимрив Ворон.

— А бичок-малючок, — сказала Мама Му і нахилила голову.

– Він називається Бик!

— Такий милий, — зітхнула Мама Му.

– Що ти говориш? – закричав Ворон. — Від ока до ока цілий метр!

— Уявляєш, це буде зоопарк із одних корів, — сказала Мама Му і склала передні ноги на грудях.

– Коров’ячий зоопарк! — Ворон мало не задихнувся. — У зоопарку мають бути зебри, мавпи, павичі та крокодили! А не корови!

— Діти господаря були у дельфінарії на Колмордені, — сказала Мама Му. — Вони бачили там дельфінів, що стрибали. А тут можна буде побачити корів, що стрибають!

– Винесіть мене звідси! — сказав Ворон і заплющив очі. Крила його повисли.

— А ще є птах ворон!

Ворон розплющив очі і не рухаючись дивився невідомо куди.

– Що?

— Але є ще й ворон. Можливо, людям буде цікаво дізнатися, як виглядає ворон, і вони приїдуть здалеку, — сказала Мама Му.

– Ти сказала “ворон”?

– Му-у-у, ну так, сказала. “Ворон” – так я сказала.

— От і мені здалося, що ти сказала. “Ворон”, як мені почулося, сказала ти. Тут є, звісно, ​​ворони. Наприклад, я – ворон.

Ворон почав ходити туди-сюди.

— Я міг би, наприклад, сидіти за фіранкою, — сказав він. — А на фіранці написано «Ворон. 10 крон». І вони могли б відсунити фіранку і подивитися на мене.

— І ти платитимеш кожному по десять крон за те, щоб він подивився на тебе? – Здивувалася Мама Му.

– Кар-р-р! Н-ні, це вони платитимуть мені, щоб подивитися на мене!

Він зробив рупор із крил і гучним голосом сповістив:

– А тепер реклама! Воронячий зоопарк! Приходьте і дивіться!

Інші корови в корівнику повернули голови і дивилися на Ворона.

– Му-у-у, Воронячий зоопарк? – сказала Мама Му.

– Буде зроблено! – закричав Ворон. – Негайно! Воронячий зоопарк! Чому це в зоопарку обов’язково мають бути зебри та мавпи, павичі та крокодили? Досить і Ворона. Так я думаю.

Буде прекрасно! Ось такий зоопарк нам потрібний!

Коли Ворон пісню співає, Інші йому підспівують.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

“Мама Му на дереве”

Джуджа Висландер

Видавництво: “Азбука”, 2009 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: