TOU

Кошеня Фіалка, або коробка з сюрпризом

Голлі Веб

Але раніше промінь був набагато ширшим!

Фіалка дуже злякалася, коли зрозуміла, що шафа замкнена. Не знаючи, як бути, вона почала відчайдушно шкрябати кігтиками по дверцятах, сподіваючись її відчинити. Адже була вона відчинена раніше! Чому тепер її замкнули? Фіалка нявкнула від роздратування і гніву, її крихітні кігтики залишали на фарбі тонкі подряпини.

Зрештою шалене нявкання кошеня перейшло в перелякані крики. Вона була у пастці! Вона не могла вибратися! А раптом вона назавжди залишиться тут?

– Люсі! Сюди! Знайди мене! Будь ласка! – нявкала Фіалка.

Але, втомившись від пошуків, сліз та хвилювань, у хаті всі спали, і ніхто її не почув.

Нарешті, втомившись, Фіалка залізла назад у своє тепле гніздечко. Вона забилася під шапку Люсі і заснула

* * *

Люсі прокинулася і підскочила на ліжку. Вона продовжувала хвилюватись навіть уві сні.

А якщо Фіалка не просто вискочила з дому? Раптом вона навмисне втекла?

Люсі знала, що з боку її поведінка могла здатися дивною: вона то гралася з кошеням, то навіть не помічала його. Може, Фіалці все це набридло? Зрештою, її теж забрали з дому, від мами, і їй теж все мало здаватися чужим і страшним, як це було з Люсі.

“Я відштовхнула її”, – сумно подумала Люсі. Тепер вона вже була переконана, що так усе було насправді. Вона рвучко відкинула ковдру.

– Я її проганяла, і тепер саме я маю знайти і повернути її, – пробурмотіла дівчинка. – Не можна допустити, щоб вона так і залишилася на вулиці, думаючи, що її не люблю. Це я у всьому винна.

Було вже за північ, і Люсі не сумнівалася, що у хаті всі сплять. Вона схопила ліхтарик (на щастя, він лежав на одній із ще не розпакованих коробок) і тихо спустилася сходами. Вона не збиралася витрачати час на те, щоб як слід одягнутися: її піжамка була досить теплою. Вона просто накине зверху пальто і одягне свою пухнасту шапку і шарф. Люсі знала, що мама вже дістала їх і поклала в шафу під сходами.

…Фіалка лежала в шафі неспокійно дрімаючи. Дверцята раптово відчинилися, і стовп світла розрізав темряву. На мить кішечка навіть перестала бачити. То була Люсі! Фіалка вже хотіла підбігти до неї, але потім згадала про кошик і миску на столі в кухні. Чи дійсно Люсі хоче залишити її у себе? Вона обережно визирнула з-під шапочки, у її великих круглих очах світилася надія.

– Це я винна, – прошепотіла Люсі. – Бідолашна Фіалка! Все тому, що я була такою впертою.

Фіалка почула сумний голос Люсі, який промовив її ім’я. Але що це могло б означати?

Люсі побачила кошик і висвітлила його ліхтариком, щоб швидше знайти шапку і шарф. На вулиці напевно холодно, а шукати Фіалку, можливо, доведеться довго. Дівчинка не збиралася повертатися додому без кошеняти!

І раптом у Люсі перехопило подих – з-під шапки виглядала крихітна пухнаста голівка кремового кольору. Величезні блакитні очі запитливо дивилися на неї.

– Фіалка! – Видихнула дівчинка. – Так ось ти де! Ти все-таки не втекла на вулицю! А ми тебе весь вечір шукали!

Люсі опустилася навколішки поруч із кошиком і уважно подивилася на кошеня.

– З тобою все гаразд? Ти не можеш вибратися? Чому ти нас не покликала?

Фіалка в сум’ятті дивилася на неї. У голосі дівчинки звучала ніжність, але були й нотки смутку.

«Будь ласка, не віддавай мене… – нявкнула вона. – Я хочу залишитися тут!

– Може, ти ховалась? – повільно промовила Люсі. – Ховалася, бо не могла зрозуміти, що відбувається? Фіалка, вибач мені, це я винна…

Вона обережно простягла руку і почухала кошеня під підборіддям. – Обіцяю, тепер все буде гаразд. Я більше не вдаватиму, що ти мені не подобаєшся, адже насправді я дуже-дуже тебе люблю. Це правда! Виходь, будь ласка.

Фіалка невпевнено потопталася на горі шапок та шарфів і знову нявкнула.

– Я дуже хочу їсти! – сказала вона.

– Напевно, ти вмираєш з голоду, – здогадалася Люсі. Вона дбайливо взяла Фіалку на руки і притиснула до грудей.

Поки Люсі несла кішечку на кухню, та прислухалася до биття її серця. Воно билося часто й схвильовано, як і в самої Фіалки. Де зараз її кошик? Люсі відчинила двері кухні і ввімкнула світло, і Фіалка насторожено завмерла у неї на руках. А потім злякано нявкнула. Кошик, як і раніше, лежав на столику, упакований разом з його мискою та пакетом корму. Значить, вони не передумали віддавати її!

– Гей-ей, Фіалко, що трапилося? – насторожилася Люсі. – А! Твій кошик? Тобі не подобається, що він не на місці? Не хвилюйся все в порядку. Ось, дивись, – ласкаво шепочучи, Люсі взяла кошеня однією рукою, а іншою дістала з кошика іграшки Фіалки і поклала їх назад у теплий кут біля батареї. Фіалка замовкла і звисала з руки Люсі. Начебто все гаразд. Ну добре. А тепер нехай дівчинка дістане її миску з їжею.

– Люсі! – Мама стояла в отворі кухонних дверей у поспіхом накинутому халаті. – Що ти робиш? – Запитала вона. – Ой, ти знайшла її! Де вона була? – Вона обернулася до тата, який спускався за нею сходами. – Люсі знайшла Фіалку!

Люсі простягла Фіалку мамі, щоб та могла її погладити:

– Вона була у шафі під сходами. Схоже, сиділа там увесь цей час! – Люсі серйозно подивилася на батьків. – Мабуть, вона ховалася, бо думала, що ми хочемо її віддати, – тихо додала вона. – Але ж ми її не віддамо, правда?

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Котёнок Фиалка, или коробка с сюрпризом”
Голлі Вебб
Видавництво:”ЭКСМО”
2015 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: