TOU

Кошеня Фіалка, або коробка з сюрпризом

Голлі Веб

Дорогою додому Люсі тихо і сумно пленталася вслід за мамою.

– Ти сьогодні з кимось познайомилася? – підбадьорливо запитала мама.

– Ні, – зітхнула Люсі. – Там нема з ким знайомитися.

– Хіба? – Мама була явно засмучена цією відповіддю, і Люсі відчула провину.

Коли вони підійшли до будинку, Люсі глянула у величезне вікно вітальні і мимохіть посміхнулася. Фіалка сиділа на спинці нового дивана, як на сідалі, і дивилася на вулицю. Поки мама шукала у сумці ключі, Люсі непомітно послала кошеняті повітряний поцілунок, і Фіалка одним стрибком злетіла з дивана. Як тільки відчинилися двері, кішечка кулею вилетіла назовні!

– Лови її, Люсі! Не можна, щоби вона вибігла на дорогу!

Люсі спробувала зловити кошеня, але Фіалка була надто химерною і спритною. Вона промчала через весь сад, насолоджуючись грою в доганялки. Сьогодні Люсі зовсім не звертала на неї уваги, а тепер так охоче грає з нею! Фіалка сховалася за великим жмутом трави, схвильовано поводячи хвостом з боку на бік і чекаючи відповідного моменту, щоб вискочити.

– Фіалка! Киць-киць- киць, іди сюди! – Люсі обережно підкрадалася ближче, сподіваючись застати кішечку зненацька і зловити її. Вона бачила вуса, що стирчать. Люсі блискавкою стрибнула в траву, але руки вхопили порожнечу: Фіалка вже дерлася по паркану.

– Піду принесу якісь ласощі, – сказала мама. – Люсі, тільки постарайся не випустити її з саду, я тебе дуже прошу!

– Послухай, Фіалко, – прошепотіла Люсі, коли мама пішла до будинку. – Я знаю, я поводилася з тобою по-свинськи, але будь ласка, не тікай… Іди до мене…

Кішечка потяглася вперед, щоб обнюхати пальці Люсі, а та потихеньку присунулася ближче. В очах Люсі блищали сльози, вона була дуже засмучена. Фіалка потерла головою об руку, сподіваючись підбадьорити Люсі, і дівчинка посміхнулася.

– Ти така гарна, – прошепотіла Люсі, обережно знімаючи кішечку із паркану. Вона притулилася щокою до голови кошеня, і Фіалка замуркотіла у відповідь.

Люсі розгублено подивилася на вулицю і завмерла від несподіванки. Вона побачила Ізі! Та саме з’явилася з-за рогу в компанії іншої дівчинки, трохи старшої і теж рудої. Вони були такі схожі, що не залишалося сумнівів – це сестри. Виходить, Ізі живе десь поруч?

Люсі з надією дивилася на дівчат, що йшли вздовж дороги по протилежному боці вулиці. Вони зупинилися біля будинку майже навпроти будинку Люсі, і тут Ізі раптом обернулася і зустрілася з нею поглядом. Люсі почервоніла, їй стало ніяково, що вона так нахабно дивилася на сестер.

Ізі усміхнулася і махнула Люсі рукою – схоже, вона теж трохи засоромилася. А потім пішла за сестрою доріжкою до будинку.

Люсі притиснула Фіалку до грудей: вона раптом уявила, як було б чудово, якби у неї з’явилася подруга, яка мешкає в сусідньому будинку. Вони могли б ходити разом до школи. І, можливо, навіть іноді ночувати один у одного.

У стару школу її завжди відвозили машиною, і ніхто з друзів не жив поблизу, навіть Еллі. Люсі машинально почухала Фіалку за вушком, та блаженно прикрила очі і замуркотіла.

– Ти її все-таки спіймала! – Мама, посміхаючись, стояла прямо перед нею, тримаючи в руках пакетик з котячим печивом.

Люсі здивовано подивилася на неї – вона продовжувала мріяти наяву. А потім все згадала. Це Еллі, Еллі була її подругою, а зовсім не Ізі. І Люсі не хотіла, щоб кошеня змусило її забути про подругу. І взагалі вона не хоче жодного кошеня. Адже вона вже говорила про це батькам … Дівчинка незграбно запхала Фіалку до маминих рук і побігла до будинку.

Вона чула благальне нявкання Фіалки, і їй дуже хотілося повернутися і погладити кошеня.

Розділ п’ятий

Люсі похмуро дивилася на паростки фасолі в шкільному саду, розмірковуючи про себе, навіщо вирощувати фасолю, якщо її все одно ніхто не любить. Раптом хтось торкнув її за плече, і Люсі здригнулася від несподіванки.

Ізі усміхнулася:

– Вибач, я тебе налякала? Напевно, ти не чула, як я підійшла.

– Ні… – пробурмотіла Люсі.

– Мене звуть Ізі. А ти мешкаєш на нашій вулиці Хейзел-Клоуз? Я бачила тебе вчора по дорозі зі школи додому, – Ізі допитливо дивилася на Люсі.

Та кивнула і тихо сказала:

– Так, ми зовсім недавно туди переїхали.

– Ось чудово! На нашій вулиці більше немає нікого мого віку … Ну, крім Шона Пітерса, але на мене, то краще б його там зовсім не було. Я дуже рада, що в мене з’явиться подруга по сусідству.

Люсі посміхнулася. Їй було так приємно усвідомлювати, що хтось радий її появі!

– А це чудове кошеня, воно твоє? Це ж сіамська кішка, так? Вона в тебе давно? Ти така щаслива, у тебе є кошеня!

Люсі нічого не відповіла. Вона не знала, що сказати. Так, Фіалка була її кошеням, але Люсі ніби не збиралася залишати її у себе … Дівчинка дивилася в землю. Зависла пауза, і Ізі повернулася, щоб піти.

– Орлі казала мені, що ти задавака, – кинула вона. – Я намагалася переконати її, що ти, напевно, просто соромишся, але, видно, вона мала рацію. — Ізі знизала плечима і пішла геть із саду.

Люсі дивилася їй услід, і у голові у неї все перемішалося. Ізі була дуже милою дівчинкою, і, схоже, вона щиро хотіла потоваришувати з Люсі. А тепер вона думає, що Люсі задавака. Коли Ізі відкрила садову хвіртку, Люсі кинулася за нею навздогін, наступаючи на бігу на паростки моркви. Вона спіймала Ізі за рукав.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Котёнок Фиалка, или коробка с сюрпризом”
Голлі Вебб
Видавництво:”ЭКСМО”
2015 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: