ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Кошеня Ґудзик, або Хоробрість у нагороду

Голлі Веб

Розділ перший

– Ось, заверни як слід, – попросила Кейт, поклавши на коліна кращої подруги шматок целофану з пухирцями.

Медді кивнула, розправила целофан і поклала на нього перше фото у рамці.

– Бен тут добре вийшов, – сказала вона з легким тремтінням у голосі.

– Він взагалі гарний, – кивнула Кейт. – Але тут він просто чарівний, правда. Моє улюблене фото.

Медді розглядала фото. Його зробили на пікніку минулого літа. Вони тут із Кейт, а між ними, на пледі, великий чорний кіт Бен. Він майже одного зросту з дівчатами, що присіли поруч.

Медді здивовано посміхнулася, коли в руку їй тицьнулася велика волохата голова. Це Бен прийшов подивитися, чим вона займається, і заліз до неї на коліна. Він дрімав на ліжку Кейт, але потім, подумав, що без нього тут відбувається щось цікаве. Це був найцікавіший кіт у світі.

– Як він поставиться до переїзду? – Зітхнула Медді, дивлячись, як Кейт складає у велику картонну коробку книги і акуратно загорнуті дрібнички.

– Не знаю, – знизала плечима Кейт. – У нашому новому будинку великий сад, але йому дуже подобалося жити тут. Мені теж, – з тяжким зітханням додала дівчинка. – Я весь час сподівалася, що тато зайде і скаже: «Не треба їхати до Йоркширу на нову роботу. Сталася помилка”. Але зараз уже пізно сподіватись. Завтра ми їдемо.

Вона шморгнула носом і присіла поряд з Медді та Беном на ліжко.

Медді обняла її, а Бен застрибнув до Кейт на коліна, став на задні лапи і передніми обхопив її за шию. Це був його коронний номер. Кейт усім розповідала, що її кіт вміє обійматися, але сторонніх Бен рідко обіймав, переважно господиню або Медді, особливо якщо та приносила йому щось смачненьке. Якось кіт навіть обійняв батька Медді, коли він заїхав за дочкою і затримався випити чаю. Тато тоді страшенно здивувався, але Медді з того часу помітила, що він завжди, коли заходив до Кейт, очима шукав Бена. Наче сподівався, що Бен знову його обійме.

Медді вже цілу вічність умовляла батьків дозволити їй завести кошеня. Вона була впевнена, що Бен зі своїм коронним номером розтопив татове серце. Залишилося тільки маму переконати.

Кейт знову шморгнула носом.

– А якщо Бену не сподобається новий будинок? – Зі сльозами в голосі запитала вона. – Він втече від нас і повернеться сюди. Я читала, що кішки вміють долати великі відстані.

– Йоркшир бозна-де! Нікуди він не побіжить! – Заперечила Медді. Вона хотіла втішити подругу, але це вийшло не дуже добре. Їй не хотілося навіть думати, що Кейт тепер буде так далеко. Там вона піде до нової школи. Медді уявити собі не могла, як би вона пережила подібне.

– Сподіваюся, місцевих котів там небагато, – спохмурніла Кейт. – Тут Бен найшановніший кіт, і ніхто в наш садок навіть лапою не ступить. А раптом наш новий сад – це територія іншого кота?

Медді подивилася на Бена, який затишно влаштувався у Кейт на колінах. Він позіхнув і потягнувся, а потім глянув на них величезними зеленими очима. Він був зовсім спокійний.

– Навіть якщо новий сад належить іншому коту, це ненадовго, – посміхнулася Медді, погладжуючи Бена.

– Сподіваюся, – кивнула Кейт і засміялася. – Бен не вплутується в бійки, йому достатньо застрибнути на супротивника, і той від його ваги не зможе рухатися. – Вона зітхнула. – Гаразд, треба складати речі. Мама казала, що я мала закінчити з цим ще вчора.

Вона акуратно зняла Бена з колін, і він зник десь серед коробок.

Медді загорнула рамку з фото у целофан. Вона дуже сильно сумуватиме за своєю подругою. Кейт, мабуть, теж сумуватиме за нею. Втім, вони з Беном дуже схожі – Кейт така ж сильна, ніколи не сумує, впевнена в собі. Вона швидко обзаведеться новими друзями, яким розповідатиме, що в неї є кіт, який вміє обійматися.

– Передай мені скотч, будь ласка. Хочу заклеїти цю коробку.

Медді передала їй скотч і загорнула в целофан ще одну рамку.

– Куди, цікаво, подівся Бен? – Запитала Медді через пару хвилин.

– Під ліжком? – Кейт туди зазирнула. – Немає. Бене!

І раптом – бабах і приглушене няв.

– Ти його заклеїла! – засміялася Медді.

Кейт подивилася на велику коробку перед собою.

– Не може бути… – пробурмотіла вона невпевнено. Зірвала скотч, відкрила коробку, і звідти висунулась чорна голова із зеленими, блискучими сердитими очима. Бен роздратовано зашипів і вибрався на волю.

А не треба було туди лізти! – Розреготалася Кейт. – Бачиш, до чого цікавість доводить!

Медді теж засміялася. Але крізь сміх вона подумала, як сильно вона сумуватиме за ними обома.

Кейт з мамою проводили Медді додому, хоча жила вона лише за п’ять хвилин ходу. На вулиці було тепло та сонячно – найкраща погода для великодніх канікул. Якби Кейт не виїжджала, вони би завтра цілий день гуляли парком, або поїхали куди-небудь.

– Коти твоїх сусідів такі ж великі, як Бен, – помітила мама Кейт, коли вони підійшли до садочку Медді.

– Вони знову посідали на мамині нарциси! – розсердилася Медді і поспішила до будинку, щоб зігнати двох здоровенних рудих котів. Вони сиділи прямо на квітах у кам’яному горщику в саду. Ці Тайгер і Том чомусь вирішили, що тут найкраще місце для відпочинку, і тепер квіти були поламані.

Мама Медді відчинила вхідні двері.

– Я почула ваші голоси. О, ні, знову ці жахливі коти!

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Котёнок Пуговка, или Храбрость в награду”
Холли Вебб
Видавництво: “ЭКСМО”
2012 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: