TOU

Кошеня Ґудзик, або Хоробрість у нагороду

Голлі Веб

Тому, що Ґудзик після бійки більше не виходив у сад і ховався в їдальні. Крізь засклені двері сюди потрапляли сонячні промені, і Ґудзик відчував, як шерсть зігрівається під ніжним і теплим світлом. Йому стало краще, він більше нічого не боявся і не хотів нікуди тікати.

Маленьке кошеня ліниво розляглося на килимі і подивилось у велике вікно, примружившись: раптом повз нього пролетить метелик?

Але замість метелика воно побачило Тайгера та Тома. Знову вони у його саду! І дивляться крізь вікна на нього.

Ґудзик миттєво розпушив хвіст і зашипів від страху. На мить він забув, що у вікні скло і тут його не дістануть. Він був впевнений, що Тайгер ось-ось накинеться на нього, і побіг на кухню до Ґосподині, відчайдушно нявкаючи.

– Вони знову у саду! – Вигукнула Медді, взяла Ґудзика на руки і почала гладити.

Батько схопив склянку біля раковини, налив туди води з-під крана і вийшов у сад, але швидко повернувся, хитаючи головою.

– Хотів облити їх водою, бо коти води не люблять, але вони вже втекли.

– Якщо вони тут продовжать гуляти, то Ґудзик перелякається остаточно, – засумувала Медді. – Це не справедливо!

Медді не могла заспокоїтися до самого вечора, потім настав час лягати спати. Ґудзик заснув у кошику, і Медді, йдучи, насипала йому у миску улюбленого корму зі смаком курки, якщо раптом серед ночі кошеня захоче перекусити.

Цілу вічність Медді не могла заснути. Вона крутилася в ліжку, думала то про Тайгера і Тома, то про завтрашні уроки, то про свою самотність у школі. Всі думки у неї в голові перемішалися, сплелися в один сон, і вона бачила, як сидить за партою, вирішує приклади з математики, а з обох боків сидять Том і Тайгер у шкільній формі. Тайгер каже, що вона дурна і множить неправильно, а Том виє їй у вухо. Медді закрутилася і прокинулася. Це не сон! Хтось справді виє внизу!

Медді схопилася і кинулася вниз. Виття наростало. Воно лунало із кухні, причому вив не один кіт. Як таке може бути? Кому там бути, крім Ґудзика? Медді відчинила двері і побачила, що біля миски Ґудзика сидять Тайгер і Том і уплітають його корм з куркою.

– Ану пішли звідси! – Закричала Медді. – Пішли геть! Бридкі!

Тайгер і Том зашипіли, але в туж мить кинулися до котячих дверцят. Точно, дверцята! Ось як вони потрапили на кухню!

– Що тут відбувається?..

У дверях стояв заспаний тато.

– Знову ці коти! Вони влізли через котячі дверцята! І їли з миски Ґудзика!

Медді присіла біля кошика. Ґудзик був наляканий до смерті, і коли господиня взяла його на руки, кошеня стиснулося, як пружинка від напруги, ніби було готове будь-якої миті вивернутися з рук і втекти. Воно смикало вусами, а злякані очі на крихітній мордочці здавались просто величезними.

Взагалі мама не дозволяла Медді брати кошеня до себе в кімнату, але зараз дівчинка не уявляла собі, як залишити любимчика тут.

– Тату, будь ласка, можна я візьму Ґудзичка до себе? – Запитала Медді благаюче. – Мама казала, що Ґудзик має жити на кухні, але мені так за нього страшно.

Батько зітхнув.

— Наша Ґудзичок вже навчився поводитися в будинку акуратно, — відповів він. – Він вже вміє спускатися сходами і зможе сам піти в туалет. Перед котячими дверцятами я поставлю стілець, щоб Том і Тайгер не змогли повернутися.

Медді кивнула головою. Ґудзик у неї на руках зовсім розслабився, тільки нервово поглядав на всі сторони. Медді поспішила нагору і швидко спорудила з ковдри затишне гніздечко для кошеняти. Собі вона залишила зовсім трохи, тільки щоб сховатися.

Ґудзик обережно ступив на теплу ковдру і торкнувся лапкою. Якщо поряд буде Медді, він у безпеці. Тайгер і Том сюди не заберуться, це точно. Але навіть якщо раптом у них вийде, господиня їх прожене.

Медді лягла в ліжко. Дівчинка мріяла спати поряд з Ґудзиком з того дня, як кошеня з’явилося в їхньому будинку. Жаль тільки, що ця мрія збулася за таких сумних обставин.

Медді вже засинала, коли відчула, що маленькі лапки пробігли її животом, а по щоці ковзнула м’яка шерстка, – це Ґудзик зкрутився клубочком поруч із господинею на подушці. Дівчинка посміхнулася. Хвостик Ґудзик поклав їй на шию. Делікатно.

– Ми проженемо цих жахливих котів, – сонним голосом пообіцяла Медді. – Все буде добре.

Розділ п’ятий

– Час вставати! – Мама розсунула фіранки.

– Так, мамо, – сонно пробурмотіла Медді і раптом згадала, що Ґудзик заснув з нею, але зараз на подушці було пусто.

– Батько сказав, що вночі дозволив тобі принести Ґудзика до спальні. В принципі нічого страшного, тільки не зачиняй дверей, коли він в тебе. Не дай боже зробить калюжу на килимі! – Мама озирнулася. – А де він? Вже внизу?

Медді сіла в ліжку.

– Він спав поряд зі мною.

– Ось він! – Сказала мама, зазирнувши під ліжко. – Все гаразд, Гудзику, не бійся, це я. Боже мій, Медді, він до смерті наляканий.

– Може, вирішив, що це не ти прийшла, а Тайгер та Том?

Медді зістрибнула з ліжка і зазирнула вниз.

Ґудзик забився в найдальший кут, до стіни, і вуса в нього тремтіли.

– Ґудзик! Заспокойся все добре.

Дуже повільно Ґудзик вибрався назовні і дозволив Медді взяти себе на руки, але як тільки мама простягла до нього руку, Ґудзик знову затремтів.

– Він ніколи мене не боявся, – засмутилася мама. – Може, йому стане легше після сніданку?

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Котёнок Пуговка, или Храбрость в награду”
Холли Вебб
Видавництво: “ЭКСМО”
2012 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: