TOU

Кошеня Ґудзик, або Хоробрість у нагороду

Голлі Веб

Після чаю вона сіла за комп’ютер і відкрила улюблений сайт про домашніх тварин, де був розділ із порадами, як їх доглядати. У пошті на неї чекав лист від Кейт. Медді написала їй кілька днів тому і спитала, як бути. Як з’ясувалося, Кейт давно читала, що можна влаштовувати чергування, і їй ця думка сподобалася.

Медді глибоко зітхнула. Їй не хотілося говорити з Джошем. Вічно вона почувається дурненькою поряд із ним. І все-таки поговорити треба.

– Я пропоную тобі подумати про чергування. Ґудзик дуже нервовий, всього боїться. Я ж не прошу тебе надовго їх замикати. Може, хоч би на годину на день? Поки він не підросте і не навчиться бодай якось захищатися?

Джош знизав плечима.

– А як я буду їх вдома замикати? Тайгер і Том виходять через котячі дверцята і можуть вибратися на вулицю у будь-який час.

– Але ж ти міг би… – почала Медді.

– Мені на футбол час, я запізнююся, – перебив її Джош і пішов у будинок, а Медді дивилася йому вслід.

А яка добра думка була про чергування. Ось тільки спробуй про щось домовитись із цим Джошем!

Вона попленталась назад до кухні. Ґудзик сидів на стільці, дивлячись на дверцята. Медді, йдучи, залишила їх відчиненими, щоб кошеня могло вийти.

– Треба придумати щось інше, – сказала вона Ґудзику, чухаючи його під підборіддям.

Ґудзик потерся головою об руку господині і забурчав. «Він мені по-справжньому довіряє, – подумала Медді. – Я мушу якось вирішити цю проблему».

Розділ шостий

Весь тиждень Ґудзик не виходив надвір. Медді виносила його на руках. Дівчинка була впевнена, що Тайгер і Том не скривдять кошеня, якщо господиня буде поряд. Але варто було їй поставити кошеня на землю, воно стрімголов мчало назад у будинок. У будинку воно цілими днями ховалася під ліжком Медді і навіть кілька разів напісяло на підлогу, чим сильно розлютило маму.

– Я знаю, що воно не винне, Медді, – сказала мама в п’ятницю вранці, витираючи килим на сходах. – Але мені тільки цих турбот не вистачало!

– Ти ж не хочеш повернути Ґудзик Донні? – Розхвилювалася Медді.

Мама похитала Ґоловою.

– Ні… Але треба щось робити. Гаразд, збирайся, до школи час.

Ґудзик сидів у ванній і дивився на них з-під вішака для рушників. У ванній йому теж подобалося, тут темно і тепло, немає вікон, і жоден кіт не зазирне. Сьогодні він навіть не спускався на кухню поснідати. Для цього треба набратися сміливості. А якщо Тайгер та Том знову прийдуть на кухню?

Коли за Медді зачинилися вхідні двері, Ґудзик вибрався на сходи. Він так сильно зголоднів, що був готовий ризикнути і піти на кухню. Кошеня спустилося сходами і визирнуло за двері. Жахливих котів ніде не видно. Зрадівши, воно поспішило до миски і почало заковтувати їжу, зупиняючись через кожні кілька секунд і неспокійно оглядаючись.

З’ївши половину миски, Ґудзик майже розслабився і почав їсти повільніше, насолоджуючись обідом. І раптом вхідні двері грюкнули. Ґудзик від жаху відскочив від миски. Невже це знову Тайгер та Том? Він кинувся у куток, щоб сховатися. Від переляку кошеня не стрималося і напісяло на підлогу.

– О, ні, Ґудзику! – Розсердилася мама, побачивши калюжу. – Знову калюжа! Це ж лише я!

Вона дістала з-під раковини аерозоль і ганчірку.

– Йди, йди, мені треба витерти підлогу.

І махнула на Ґудзика ганчіркою.

Від помаху білої ганчірки кошеня кинулася назовні через котячі дверцята. Мама тим часом пішла за шваброю і не помітила, що кошеня втекло.

Ґудзик сидів на сходах ґанку і дивився в сад. Він цілий тиждень не виходив з дому, а довкола було так багато спокусливих запахів. У лавандових кущах літали бджоли. І метелики… Ґудзик обережно пішов по галявині, жмурячись і гріючись під сонячним промінням.

Кошеня обернулося і побачило Тайгера тільки в ту секунду, коли він вистрибнув з-під паркану і зашипів. Ґудзик кинувся назад до дверцят, але кіт біг поруч, бив його лапою і подряпав вухо. Кошеня злякалася, раптом зараз на нього накинеться ще й Том, але Тайгер був один – трохи легше. Тайгер вдвічі більше і дуже злий. Коли він знову вдарив його, Ґудзик занявкав від страху. Втекти від нього він не зможе. Тільки якщо… кошеня випустило гострі кігтики та вдарило його. Тайгер відступив і зашипів. Ґудзик виграв час, щоб подумати.

Якщо він бігає швидше, то, можливо, вдасться перемогти його на паркані? Треба спробувати. Ґудзик знову стрибнув на Тайгера, вдарив його пазурами, а потім кинувся прямо до паркану. Щосили чіпляючись за дошки, він насилу заліз на паркан. Погойдуючись з боку вбік, Ґудзик дивився зверху вниз на Тайгера, а той не зводив очей з нього.

Ґудзик нявкнув від страху і зістрибнув у сусідський сад.

– Мамо, а де Ґудзик? Під ліжком у моїй кімнаті немає, я його ніде не можу знайти. Скрізь шукала.

– Я його теж сьогодні не бачила, – насупилась мама. – Вранці він напісяв на кухні … А після цього – здається, я його не бачила. Спочатку до магазину поїхала, звідти до школи по тебе.

Медді подивилася на кошик Ґудзика, , потім кинула погляд на котячі дверцята.

– Ой, ти відсунула стілець!

– А як же? – похмуро відповіла мама. – Я калюжу за ним витирала. Хочеш сказати, він на вулицю втік? Але це добре, Медді! Ми ж хотіли, щоб він не боявся гуляти сам.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Котёнок Пуговка, или Храбрость в награду”
Холли Вебб
Видавництво: “ЭКСМО”
2012 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: