ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Кошеня на ім’я Гав

Григорій Остер

Одні неприємності

На горищі жило кошеня на ім’я Гав. Воно було руде. Коли сусідський кіт дізнався, що руде кошеня звуть Гав, він почухав спинку об кут сусідського будинку і сказав:

– Я б не радив кошеняті з таким ім’ям спускатися у двір. У дворі на кошеня з таким іменем чекають одні неприємності.

Кошеня Гав це почуло і подумало: “Що це за неприємності, і навіщо вони на мене чекають?”.

Гав відразу спустився у двір та уважно оглянув усі закутки – ніде ніяких неприємностей не було.

В цей час у двір вийшов великий пес. Він побачив Гава і подумав: “Ось йде руде кошеня. Щось раніше я його не помічав”.

– Гей, ти, рудий, – покликав пес, – як тебе звуть?

– Гав! – сказало кошеня.

– Щоооо?! – здивувався собака.

– Гав!

– Та ти ще дражнитися! – закричав собака та й погнався за кошеням та так швидко, що ледве його не впіймав.

Коли кошеня Гав прибігло на своє горище, сусідський кіт спитав його:

– Ну що, переконався, що у дворі на тебе чекають неприємності?

– Ні, – сказало кошеня, – не переконався. Я їх шукав, шукав і вже майже зовсім знайшов, але мене собака прогнав.

Спускатися легше

Цуценя прибігло на горище в гості до кошеняти, сіло і висунуло язик.

— Ти чого, — спитало кошеня Гав, — язик висунув?

— Я втомився, — відповіло цуценя. — Високо підійматися до тебе. Краще ти до мене в гості приходь. Тобі легше.

— Чому мені легше?

— Бо ти живеш нагорі, а я — внизу. До тебе треба підніматись, а ти можеш спускатися до мене. А спускатись завжди легше, ніж підніматися. Хіба не так?

— Правильно, — сказало кошеня. — Тільки щось тут не так.

— Все так.

— Стривай, дай подумати.

— Чого тут думати?

— Ти не зовсім маєш рацію, — сказало кошеня. — Спускатись легше, тільки ти забув, що мені потім треба назад на горище підніматися.

— Все одно я правий, — сказало цуценя. — Виходити важче, а приходити легше. Ось ти й приходь.

Де краще боятися?

Дощ голосно тарабанив по даху. Кошеня Гав сиділо на своєму горищі і боялося. До нього в гості прийшло цуценя з першого поверху.

— Гав, — покликало цуценя, — де ти?

— Я тут, — відповів Гав із найдальшого кута горища.

— Що ти робиш?

— Боюся дощу.

— Давай разом боятися, — запропонувало цуценя, сіло поруч із кошеням, і вони почали боятися разом.

Цуценя послухало, послухало, як стукає дощ, і йому справді стало страшно.

— Знаєш що, — сказало цуценя, — підемо краще вниз боятися.

Кошеня і цуценя спустилися на перший поверх і сіли на нижній сходинці.

— Ні, — сказав Гав, — тут дощу зовсім не чути, тож боятися нецікаво. Я краще піду побоюсь на горищі.

Середина сосиски

Кошеня Гав та цуценя збиралися поснідати, але на двох у них була лише одна сосиска.

— Як ми її ділитимемо? — спитало цуценя.

— Дуже просто, — відповіло кошеня. — Те, що від початку до середини сосиски буде тобі, а від середини до кінця — мені.

Цуценя подумало і зітхнуло.

– Ні, так не вийде.

– Чому не вийде?

— Тому що ми не знаємо, де у сосиски кінець, а де початок. Отже, і середину не знайдемо.

— Справді, — погодилося кошеня, — не знаємо. Тоді давай так: ти почнеш їсти сосиску з одного боку, а я з іншого. Там, де ми зустрінемося, і буде саме середина.

— Добре, — погодилося цуценя, і вони почали їсти.

Коли їх носи зіштовхнулися, цуценя сказало:

— Ми дуже швидко зустрілися. Ти впевнений, що середина сосиски саме тут?

— Тепер це вже неважливо, — сказало кошеня. — Все одно інших місць у сосиски не лишилося.

Схоже ім’я

Цуценя бігало по дворі і голосно гавкало:

– Гав-гав-гав!

Кошеня Гав прокинулося на горищі та вискочило через горішнє віконце на дах.

– Ти чого? – закричало кошеня цуценяті.

– Я!? – зупинилося цуценя, – я нічого.

– Навіщо ж ти мене кличеш? – запитав Гав.

– Я тебе не кличу.

– Чого ж ти кричиш: “Гав! Гав!” – образилося кошеня.

– Це я просто так гавкаю, – відповіло цуценя. – Я не винен, що в тебе ім’я схоже.

– Ну, гаразд, – подумало кошеня та сіло на краю даху.

Песик побігав, побігав по двору, і йому захотілося пограти в хованки.

– Гей, Гав! – покликало цуценя. – Іди сюди, пограємо!

Гав не озивався. Цуценя гукало, гукало, але Гав сидів ніби нічого не чув. Довелося цуценяті підніматися нагору.

– Ти що, не чуєш, як я тебе кличу? – запитало цуценя, коли вилізло на дах з горішнього віконця.

– Ааа!То це ти мене кличеш, – здивувалося кошеня.

– А я думав, ти просто так гавкаєш.

Тінь усе розуміє

Кошеня вийшло у двір і побачило, що біля його лап лежить маленька тінь.

– Привіт! – зраділо кошеня. – Хочеш, пограємо?

Тінь мовчала.

– Що ж ти не відповідаєш? – сказало кошеня. – Давай я буду тебе наздоганяти, а ти тікай.

І кошеня помчало через двір. Тінь побігла попереду і бігла дуже швидко. Кошеня так і не змогло її зловити. Воно добігло до сусідського будинку та зупинилося.

– Тепер, – сказало кошеня, – я буду тікати, а ти доганяй.

Тінь побігла ззаду і, напевно, дуже старалася, але кошеняти все ж таки не впіймала.

– Не наздогнала! Не наздогнала! – закричало кошеня і зупинилося, тому що добігло до свого будинку.

Тінь теж зупинилася.

– З ким це ти розмовляєш? – запитало в кошенятка цуценя, що вийшло з під’їзду.

– З тінню, – відповіло кошеня.

– Хіба тінь вміє розмовляти?

– Не вміє, – сказало кошеня. – Але вона все розуміє.

Вище за будинок

– Ти можеш стрибнути вище за будинок? – запитало в кошеняти цуценя.

Сторінки: 1 2

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 15

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Котёнок по имени Гав”
Григорій Остер
Видавництво: “АСТ ”
2004 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: