<

Кошенята

Казка Італо Кальвіно. Читати українською онлайн.

Жила на світі жінка. Була у неї рідна дочка та пасербиця. Пасербицю цю вона змушувала працювати більше, ніж  робочого вола.

Ось одного разу послала мачуха пасербицю цикорій збирати. Дівчина йшла-йшла і замість цикорію знайшла величезний качан цвітної капусти. Тягне-потягне вона качан – ледве витягла. Дивиться – під ним в землі велика дірка, а вниз драбинка веде.

Спустилася дівчина по драбинці і потрапила в будинок, повний кошенят. Всі вони поралися по господарству: одне кошеня пере білизну, друге воду носить, третє шиє, четверте посуд миє, п’яте тісто місить. Дівчина попросила у одного кошеняти мітлу і підлогу замела, іншому випрати допомогла, третьому відро з водою з криниці витягла, четвертому пиріжки в піч посадила.

Опівдні з’явилася Кішка-мати і подзвонила в дзвіночок.

– Ділінь-дон, ділінь-дон!

Ідіть, кошенята, в будинок!

Хто працював – за столом посидить, хто не працював – на інших подивиться!

Кошенята сказали:

– Всі ми працювали, але ця дівчинка працювала більше за всіх.

– Розумниця, – каже Кішка, – сідай і пообідай з нами.

Сіли вони за стіл, і дівчинка сіла разом з кошенятами. Кішка-мати дала їй м’яса, макаронів і смажене курча, а своїм дітям – тільки вареної квасолі. Але не хотілося дівчині їсти все одній, от і поділилася вона з голодними кошенятами всім, що дала їй Кішка-мати.

Поїли вони, дівчинка прибрала зі столу, вимила тарілки, замела кімнату і всюди навела порядок. А потім каже Кішці:

– Дякую, синьйора Кішка, тепер мені пора йти, а то мачуха сваритиметься.

А Кішка їй у відповідь:

– Стривай, доню, хочу тобі зробити подарунок.

При будинку була комора. В одному кутку лежав багатий одяг: шовкові сукні і оксамитові туфельки, а в другому – домотканий одяг: спідниці, кофти, фартухи, ситцеві хустини і черевики з сириці.

– Вибирай, що хочеш, – каже Кішка.

Бідній дівчині доводилося завжди ходити босій і в лахмітті – вона і попросила:

– Дайте мені домоткане плаття, сирицеві черевики та хустиночку на шию.

– Ні, – каже Кішка. – Ти пошкодувала моїх кошенят, і я зроблю тобі хороший подарунок.

Взяла вона найгарніше шовкове плаття, найгарнішу хустину, туфельки з м’якої шкіри, одягнула дівчинку і сказала:

– Як вийдеш звідси, побачиш стіну, а в ній дірки. Ти засунь туди пальці, а  голову підніми.

Дівчина засунула пальці в ці дірки, витягла – дивиться, а у неї на всіх пальцях виблискують перстні.

Підняла голову, і на чоло їй впала зірка. Повернулася пасербиця додому святково вбрана, як наречена.

Мачуха питає:

– Хто тобі дав такі гарні речі?

– Ой, матінко, потрапила я в Котячий будинок, допомогла кошенятам по господарству – вони і подарували мені все це, – і розповіла, як була діло.

Кортіло матері послати за подарунками свою рідну дочку.

– Іди, іди, дочко, – вранці, каже вона їй. – І ти отримаєш те ж саме, що і твоя сестра.

– Та мені не хочеться, – відповідає лінива донька. – Не піду я нікуди! На дворі холодно, я біля печі посиджу.

Але мати палицею вигнала її з дому. Тоді ледащо попленталася по полю, знайшла кольорову капусту, висмикнула качан і спустилася в котячий будиночок. Одне кошеня побачила – за хвіст потягнула, друге за вуха смикнула, третьому вуса обірвала, тому, що шив, голку зламала, хто воду носив – відро в криницю кинула. Весь ранок вона тільки заважала, і бідолахи кошенята тільки жалібно нявчали.

Опівдні прийшла Кішка-мати з дзвіночком.

– Ділінь-дон, ділін-дон!

Ідіть, кошенята, в будинок!

Хто працював – за столом посидить, хто не працював – на інших подивиться.

– Мамусю, – сказали кошенята, – ми хотіли працювати, а ця дівчина нас за хвости тягала, мучила і не дала нічого зробити!

– Ах ось воно що! – каже Кішка-мати. – Ну йдіть до столу.

Дівчині вона дала ячмінний корж, змочений в оцті, а кошенят нагодувала м’ясом з макаронами. Дівчина давай у кошенят з тарілок їжу забирати. Встали з-за столу, вона і не подумала посуд прибрати і каже Кішці.

– Ну, а тепер дай мені те ж саме, що і моїй сестрі.

Кішка привела її в комору і запитала, чого вона хоче:

– Хочу ось це найгарніше плаття! Ось ці туфельки на найвищих підборах!

– Ну ні! – каже Кішка. – Одягай-но ось це домоткане плаття, брудне і залатане, і ось ці стерті сирицеві черевики на цвяхах.

Потім Кішка пов’язала дівчині брудну хустину на шию, випровадила її за двері і на прощання сказала:

– Коли ти вийдеш, засунь пальці в дірки, а потім підніми голову.

Дівчина вийшла, засунула пальці в дірки, і у неї навколо пальців обвилися хробаки. Вона давай їх відривати, та не так сталося як гадалося, вони обвилися ще міцніше. Підняла вона голову, а їй прямо на обличчя впала п’явка та так і присмокталася до губи, що їй довелося весь час відкушувати від цієї п’явки по шматочку, щоб від неї позбутися.

Дівчина повернулася додому страшна, як пугало. Побачила мати, як її дочку нагородили, і померла від злості. Померла і дочка від того, що їй довелося весь час жувати п’явку. А добра і працьовита дівчина вийшла заміж за гарного хлопця.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Залишити коментар