ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Космодій

Лужицькі народні казки

Жили собі чоловік та жінка. Мали вони доч­ку. Та от неждано-негадано жінка померла, і дівчина лишилася сиріткою. Батько часто відлучався з дому, і дівчина, нудьгуючи, провіду­вала хрещену.

Одного разу хрещена їй і каже:

— Якби твій батько взяв мене за дружину, то я щовечора мила б тобі ніжки у молоці, а голівку — в пиві!

Довідався про це батько, взяв та й одружився з кумою.

Першого вечора кума й справді вимила дівчинці голову в пиві, а ноги — в молоці. А вже другого вечора вклала її спати немитою.

Та все одно сирота виросла гарною, вродливою дівчиною.

У мачухи була й своя донька.

Якось мачуха й каже чоловікові:

— Що нам робити з дівчатами? Їм тісно вкупі жити. Віддай свою дочку куди-небудь у найми!

Мачуха приготувала в дорогу окраєць спеченого з висівок  хліба та шматок пліснявого сиру й дала сироті в торбину.

І подалися батько з донькою в дорогу. За ними ув’язалися пес із котиком. Йшли вони, йшли і опинилися в лісі. Батько поставив  на узліссі хатину, залишив у ній дочку, а сам пішов шукати їй р0боту.

Дівчина, пес та котик оселилися в тій хаті. Сирота їла хліб із сиром і щедро ділилася з тваринами.

Увечері другого дня лісовик Космодій постукав у двері та й каже:

— Вродлива панночко, впусти мене до хати!

— Песику й котику, порадьте, впустити чи ні?

А вони на те:

— Впусти, хай заходить! Якщо кривдитиме тебе, ми його поку­саємо і подряпаємо. Не бійся!

Вона відчинила, і до хати ввійшов бородатий дід.

— Вродлива панночко, я голодний, дай щось попоїсти! — чемно попросив він.

А вона знову до тварин:

— Песику й котику, дати чи ні?

А вони їй:

— Дай йому попоїсти, дай!

От повечеряв дідусь та й просить:

— Вродлива панночко, помий мені ноги!

А дівчина знову питає:

— Песику й котику, що порадите мені?

А вони хором:

— Помий йому ноги, помий!

Потім бородатий дід знову просить:

— Вродлива панночко, постели мені.

Дівчина знову з песиком і котиком радитися. А вони:

— Так, так, постели йому.

Нарешті всі полягали спати.

Вранці дівчина прокинулася не в хатині на узліссі, а в розкішному палаці. Вона встала і виглянула у вікно, а там на просторому дворищі  гелгочуть, кури кудкудакають, моторні дівчата порають корів, хлопці чистять коней, на дахах голуби воркують, а на грядках квіти розцвітають до сонця.

Незабаром увійшли покоївки й одягли її в пишні шати. Потім прийшов Космодій, гарний молодий хлопець, і попросив її руки.

Через декілька днів вони справили весілля.

Молода пані зажила в щасті, в достатку. А до мачухи послала гінця з вісткою, що живе в розкішному палаці і запрошує її в гості.

Мачуха позаздрила падчерчиному щастю та й каже чоловікові:

— Відведи й мою донечку до лісу.

Виряджаючи рідну дитину, вона приготувала їй на дорогу сухарів та калачів із білого пшеничного борошна, жирного сиру з

смета­ною, ще якихось харчів, а також глечик із вином.

На узліссі батько поставив хатину і поселив у ній мачушину доч­ку. Пес із котиком лишилися біля дівчини.

Перш за все дівчина наїлася досхочу, а песику й котикові не дала й крихти. Надвечір лісовик Космодій постукав у двері та й про­сить:

— Вродлива панночко, впусти мене до хати і дай щось попоїсти!

Дівчина й питає:

— Песику й котику, впустити чи ні?

А вони їй:

— Сама їла, сама пила, харчів з нами не ділила, вирішуй собі як знаєш, що робити маєш.

Дівчина впустила в хату старого Космодія і дала йому трохи попо­сти. Після вечері Космодій просить:

— Вродлива панночко, помий мені ноги!

Дівчина взяла щітку й ганчірку. Та бородатий дідусь зітхнув:

— Е, ні, люба дівчино, ноги миють руками.

Дівчина сяк-так помила йому ноги, а дідусь просить:

— Вродлива панночко, постели мені!

Дівчина знову питає:

— Песику й котику, стелити чи  ні?

А вони їй на те:

— Сама їла, сама пила, харчів з нами не ділила, вирішуй собі як знаєш, що робити маєш.

Дівчина нехотя постелила старому бороданеві. Потім і сама пішла спати.

Вранці вона встала і побачила, що старий дідусь, песик і котик десь поділися, а сама вона лежить серед лісу, та ще й по вуха
в гря­зюці.

Її мати сподівалася побачити свою доню в палаці, а коли прийшла до лісу, то знайшла її заплакану під кущем.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Жива вода ”
Казки лужицьких сербів
Видавництво: “Веселка“
м. Київ,  1990 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: