TOU

Котигорошко

Білоруські народні казки

У деякому царстві, в деякому государстві, на морі-океані, на острові Буяні стоїть дуб зелений, а під дубом бик печений, і в його боці ніж точений. Але це ще не казка, тільки приказка, а хто мою казку слухатиме, тому від соболя, і куниці, і красної дівиці сто карбованців на весілля.

Був собі селянин, і мав він двох синів і одну дочку: хоч роду вона простого, але вроди надзвичайної. Батько й мати жили добре, все життя були хліборобами. Ось батько й каже синам:

– Діти, не треба сподіватися на те, що є, та на те, що зроблено, а треба самим працювати.

Збираються вони на заробітки й беруть хліба на три дні.

– Коли ви хліб з’їсте, сестра вам обід принесе.

А йти їм треба було через густий ліс. Сестра боїться, що дороги не знайде. Старший брат каже:

– Ми позначимо дорогу, розтрусимо солому, цим шляхом і прийдеш до нас.

Пішли брати. А в тому лісі жив великий змій. Він чув ту розмову й потрусив соломою дорогу до свого палацу. Як минуло три дні, вирушає сестра до братів з обідом.

І приходить вона у змієвий палац.

Виходить до неї семиголовий змій і каже:

Котигорошко (білоруська казка)– Іди, іди сюди, дівчино! Я давно на тебе чекаю! І дочекався. Забудь про батька й матір, братів забудь, бо більше вже їх не побачиш, а житимеш у мене.
А брати її орали-орали, хліб увесь з’їли, тоді кинули орати й сердиті подалися додому:

– Чому ви не прислали сестру з обідом,– запитують у батька та матері.

Батько каже, що сестра три дні тому пішла з обідом до них.

– Я піду,– сказав старший брат,– шукати сестру, хоч і життя своє покладу, а знайду її.

І приходить він до цього змія і бачить сестру у дворі.

Вона йому каже:

– Побудь тут, а я піду скажу змієві, що ти у гості завітав.

Приходить вона до змія:

– Що 6 ти зробив, якби мій старший брат у гості прийшов?

Змій відповідає:

– Прийняв би його, як гостя.

Вона привела брата. Змій пригощає брата залізними бобами й залізним хлібом.

Але брат не захотів їсти ні бобів, ні хліба.

Змій каже:

Котигорошко (білоруська казка)– Мабуть, ти ситий, що гидуєш моїм хлібом і сіллю. Підемо тепер подивимося: чи ти багатший, чи я?
І повів його по хоромах, показуючи своє добро. Повів його на стайню, а там стоїть у нього дванадцять жеребців, і кожний жеребець на дванадцять ланцюгів прикутий.

– Ну що, хто з нас багатший?

А брат і каже:

– У мене й третини того немає.

– Ну, ходімо, я тобі покажу ще одну річ.

І приводить його до колоди в чотири сажні товщиною і дванадцять довжиною.

– Бачиш ту колоду?

– Бачу,– каже брат.

– Якщо ти її без сокири порубаєш, а без вогню спалиш, то підеш додому, а ні – вб’ю тебе.

А брат каже:

– Хоч зараз мене вбий, а я не зроблю цього!

Змій і вбив його.

Пішов менший брат шукати свою сестру і знайшов її на подвір’ї в змія.

Вона йому каже:

– Ой братику! Вб’є він і тебе, як старшого вбив.

– Нехай вб’є, аби я з тобою побачився.

– Побудь тут, я піду скажу змієві, що ти в гості завітав:

І приходить вона до змія.

– Що скажеш, жінко?

– Що б ти робив, якби другий мій брат у гості прийшов?

– Що 6 я робив? Як гостя, прийняв би.

Вона каже:

– Як старшого брата?

– Я старшого вбив, бо він відмовився від пригощення і не виконав мого бажання. Хай приходить, прийму, як гостя.

Сестра виходить у двір і каже братові:

– Сказав, прийме, як гостя, якщо ти шануватимеш його.

– Неси, жінко,– каже змій,– залізних бобів і залізного хліба.

Котигорошко (білоруська казка)От вона приносить залізну півхлібину й миску залізних бобів.
Але гість їсти не схотів, каже:

– Дякую, я не голодний.

– Тоді ходімо подивишся на моє багатство: чи ти багатший, чи я.

І повів його по всіх своїх хоромах, і бачить брат, що змій страшенно багатий! Змій приводить його у свою стайню. Стоять дванадцять жеребців, і кожний на дванадцять ланцюгів прикутий. Брат каже змієві, що у нього й третини того немає.

– Ну ж бо ходімо, я покажу тобі одну річ.

І показав йому колоду – чотири сажні товщиною, а дванадцять довжиною,– і каже:

– Бачиш тую колоду? Якщо ти без сокири її порубаєш, без вогню спалиш, тоді підеш додому, а ні – вб’ю тебе.

Брат йому сказав:

– Хоч зараз мене вбий, а я не зроблю цього!

Змій його і вбив. Як дізналася сестра про це, то так і залилася слізьми.

– Ой чоловіче, чоловіче!

Що ж ти накоїв? Братів моїх повбивав. Лишилися тільки батько та мати. Убий і мене.

– Ні, жінко! Я тебе вбивати не буду. І батько з матір’ю нехай живуть, щоб ти була веселіша.

От якось мати взяла відра й пішла по воду. Набрала води, йде додому та гірко плаче-побивається за дітьми.

Аж раптом бачить – котиться горошинка по дорозі. Взяла її і з’їла. І народився у неї хлопчик, назвали його Котигорошком. Росте він як з води не по роках, а по годинах, наче пшоняне тісто на дріжджах; старі не намилуються на нього. Віддають його до школи; інші вчилися років по три-чотири, а він вивчився за один рік. Одного разу приходить він зі школи до батька й матері та й каже:

– Ну, таточку й матусю, подякуйте моїм учителям, бо у школу ходити мені вже годі. Скажіть мені правду: чи є у мене брати та сестра, чи ні?

І розказали йому старі, 140 в нього було два брати й сестра – та он що з ними трапилося.

Тоді я піду їх шукати. Якщо вмерли, то я нічого вдіяти не можу, а якщо скоїлося з ними лихо, тоді я визволю їх.

Сторінки: 1 2 3 4

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Білоруські народні казки”
Видавництво “Веселка”, м. Київ, 1987р.
Упорядкування – Григорій Півторак.
Ілюстрації – Катерина Штанко

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: