<

Котик

Вірші Леоніда Куліш-Зіньківа

В дзеркало дивилося
Біле котеня
Й дуже зажурилося
Якось серед дня.
Пострибало з хатоньки,
Сум його бере:
– Я уже вусатеньке,
– Я уже старе.
– До Оленки тулиться:
–  Заховатись слід, –
– Засміють на вулиці,
– Скажуть: „Що за дід?”

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Сонячний дощик”

Вірші та оповідання

Видавництво: “Школа”

м. Харків, 2006 р.

Залишити коментар