Козеня, що вміло лічити до десяти

Прейсен Альф

Жило собі маленьке Козеня, яке навчилося лічити до десяти.

Якось підійшло воно до великої калюжі, стало над нею як укопане і довго дивилося на себе у воді.

А тепер послухай, що було далі.

— Один! — сказало Козеня.

Це почуло Теля, що гуляло поблизу й скубло травичку.

— Що це ти робиш? — спитало Теля.

— Я само себе перелічило,— відповіло Козеня.— Хочеш, я й тебе перелічу?

— Якщо мені не болітиме, то перелічи,— сказало Теля.

— Зовсім не болітиме. Тільки ти не ворушись, і тоді я зможу тебе перелічити.

— Ні, я боюся, і моя мама, мабуть, не дозволить,— промовило Теля, задкуючи.

Але Козеня не відступалося і сказало:

— Я — це один, ти — це два. Один, два!

— Ма-а-мо! — заревло Теля і почало плакати.

Враз до нього підбігла Корова з дзвіночком на шиї.

— Ти чого ревеш? — спитала Корова.

— Козеня мене перелічило!—поскаржилося Теля.

— А що це таке? — спитала Корова.

— Я перелічило,— сказало Козеня.— Я вмію лічити до десяти Ось послухайте: один — це я, два — це Теля, три — це Корова. Один, два, три!

— Ой, воно вже й тебе перелічило! — заревло Теля.

Коли Корова це зрозуміла, вона дуже розсердилась.

— Я тобі покажу, як знущатися з мого Телятка й з мене! Ану, Телятку, даймо йому духу!

І Корова з Телям кинулися до Козеняти. Козеня перелякалось, підскочило, як ужалене, і подалось геть по моріжку. А Корова й Теля — за ним.

Недалечко на пасовиську стояв Бичок. Він колупав рогами землю й підкидав угору кущики трави. Теля й Корова протупотіли повз нього.

— Чого ви женетеся за цим малесеньким Козеням? — спитав Бичок.

— Бо воно нас перелічило!

— Але ми його спіймаємо! — сказала Корова.

— Один — це я, два — це Теля, три — це Корова, чотири — це Бичок. Один, два, три, чотири! — сказало Козеня.

— Ой, воно вже й тебе перелічило! — захлипало Теля.

— Ну, це йому так не минеться! — заревів Бичок і разом з усіма кинувся доганяти Козеня.

Обіч дороги походжав Кінь і скуб травичку. Побачивши тварин, що мчали, як очманілі, він закричав:

— Куди це ви біжите?

— Женемося за Козеням,— відповіла Корова.

— Воно нас перелічило,— запхикало Теля.

— А йому ніхто не дав такого права! — проревів Бичок.

— А як же воно це робить? — спитав Кінь.

— Дуже просто,— сказало Козеня.— Ось як! Один — це я, два — це Теля, три — це Корова, чотири — це Бичок, а п’ять — це Кінь. Один, два, три, чотири, п’ять!

— Ой, воно вже й тебе перелічило! — сказало Теля.

— Ах ти ж, козино отака! Ну, постривай же! — заіржав Кінь і собі кинувся слідом за Козеням.

В загороді спокійно спала велика Свиня. Від тупоту вона підхопилася.

— Куди це вас усіх несе? — спитала Свиня.

— Ми женемось за Козеням,— відповіла Корова.

— Воно нас перелічило,— жалібно заревло Теля.

— А йому ніхто не давав такого права,— проревів Бичок.

— Але ми йому покажемо! — заіржав Кінь.

— А як же це воно перелічило? — спитала Свиня.

— Дуже просто! — вигукнуло Козеня. — Один — це я, два — це Теля, три — це Корова, чотири — це Бичок, п’ять — це Кінь, шість — це Свиня. Один, два, три, чотири, п’ять, шість!

— Ой, воно вже й тебе перелічило! — схлипнуло Теля.

— Ну, нехай начувається! — сказала Свиня. Вона підрила писком загороду й подалася слідом за всіма.

Вони мчали прожогом, навмання і добігли до річки.

А біля причалу стояв невеликий вітрильник. На борту вітрильника вони побачили Кота, Пса, Вівцю і Півня. Кіт був кок на вітрильнику, Вівця — юнга, Півень — капітан, а Пес — лоцман.

— Стійте! — закричав Півень, побачивши тварин, що мчали наосліп.

Але вже було пізно. Козеня відштовхнулось копитами від причалу і… скочило на борт вітрильника. А за ним — і всі тварини. Вітрильник гойднувся, ковзнув по воді, і його понесло на найглибше місце…

Тоді Півень перелякався.

— Рятуйте! — закричав він.— Вітрильник тоне!

Всі затремтіли від страху. А Півень знов закричав:

— Хто з вас уміє лічити?

— Я вмію! — сказало Козеня.

— Ану перелічи усіх нас швидше! Вітрильник може витримати тільки десятьох пасажирів.

— Швидше лічи, швидше! — загукали всі тварини.

І Козеня почало лічити:

— Один — це я, два — це Теля, три — це Корова, чотири — це Бичок, п’ять — це Кінь, шість — це Свиня, сім — це Кіт, вісім — це Пес, дев’ять — це Вівця і десять — це Півень. Один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять!

— Ура Козеняті, ура! — закричали всі.

Вони перепливли річку і вийшли на берег. А Козеня відтоді так і лишилося на вітрильнику. Воно тепер працює контролером. І щоразу, коли Півень перевозить тварин на той берег, Козеня стоїть на причалі і лічить пасажирів.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 18

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Про Козлёнка, который умел считать до десяти”

Альф Прейсен

Видавництво “Мелик-Пашаев”, 2014 р

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: