ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Козеня, що вміло лічити до десяти

Альф Прьойсен

Жило собі маленьке Козеня, яке навчилося лічити до десяти.

Якось підійшло воно до великої калюжі, стало над нею як укопане і довго дивилося на себе у воді.

А тепер послухай, що було далі.

— Один! — сказало Козеня.

Це почуло Теля, що гуляло поблизу й скубло травичку.

— Що це ти робиш? — спитало Теля.

— Я само себе перелічило,— відповіло Козеня.— Хочеш, я й тебе перелічу?

— Якщо мені не болітиме, то перелічи,— сказало Теля.

— Зовсім не болітиме. Тільки ти не ворушись, і тоді я зможу тебе перелічити.

— Ні, я боюся, і моя мама, мабуть, не дозволить,— промовило Теля, задкуючи.

Але Козеня не відступалося і сказало:

— Я — це один, ти — це два. Один, два!

— Ма-а-мо! — заревло Теля і почало плакати.

Враз до нього підбігла Корова з дзвіночком на шиї.

— Ти чого ревеш? — спитала Корова.

— Козеня мене перелічило!—поскаржилося Теля.

— А що це таке? — спитала Корова.

— Я перелічило,— сказало Козеня.— Я вмію лічити до десяти Ось послухайте: один — це я, два — це Теля, три — це Корова. Один, два, три!

— Ой, воно вже й тебе перелічило! — заревло Теля.

Коли Корова це зрозуміла, вона дуже розсердилась.

— Я тобі покажу, як знущатися з мого Телятка й з мене! Ану, Телятку, даймо йому духу!

І Корова з Телям кинулися до Козеняти. Козеня перелякалось, підскочило, як ужалене, і подалось геть по моріжку. А Корова й Теля — за ним.

Недалечко на пасовиську стояв Бичок. Він колупав рогами землю й підкидав угору кущики трави. Теля й Корова протупотіли повз нього.

— Чого ви женетеся за цим малесеньким Козеням? — спитав Бичок.

— Бо воно нас перелічило!

— Але ми його спіймаємо! — сказала Корова.

— Один — це я, два — це Теля, три — це Корова, чотири — це Бичок. Один, два, три, чотири! — сказало Козеня.

— Ой, воно вже й тебе перелічило! — захлипало Теля.

— Ну, це йому так не минеться! — заревів Бичок і разом з усіма кинувся доганяти Козеня.

Обіч дороги походжав Кінь і скуб травичку. Побачивши тварин, що мчали, як очманілі, він закричав:

— Куди це ви біжите?

— Женемося за Козеням,— відповіла Корова.

— Воно нас перелічило,— запхикало Теля.

— А йому ніхто не дав такого права! — проревів Бичок.

— А як же воно це робить? — спитав Кінь.

— Дуже просто,— сказало Козеня.— Ось як! Один — це я, два — це Теля, три — це Корова, чотири — це Бичок, а п’ять — це Кінь. Один, два, три, чотири, п’ять!

— Ой, воно вже й тебе перелічило! — сказало Теля.

— Ах ти ж, козино отака! Ну, постривай же! — заіржав Кінь і собі кинувся слідом за Козеням.

В загороді спокійно спала велика Свиня. Від тупоту вона підхопилася.

— Куди це вас усіх несе? — спитала Свиня.

— Ми женемось за Козеням,— відповіла Корова.

— Воно нас перелічило,— жалібно заревло Теля.

— А йому ніхто не давав такого права,— проревів Бичок.

— Але ми йому покажемо! — заіржав Кінь.

— А як же це воно перелічило? — спитала Свиня.

— Дуже просто! — вигукнуло Козеня. — Один — це я, два — це Теля, три — це Корова, чотири — це Бичок, п’ять — це Кінь, шість — це Свиня. Один, два, три, чотири, п’ять, шість!

— Ой, воно вже й тебе перелічило! — схлипнуло Теля.

— Ну, нехай начувається! — сказала Свиня. Вона підрила писком загороду й подалася слідом за всіма.

Вони мчали прожогом, навмання і добігли до річки.

А біля причалу стояв невеликий вітрильник. На борту вітрильника вони побачили Кота, Пса, Вівцю і Півня. Кіт був кок на вітрильнику, Вівця — юнга, Півень — капітан, а Пес — лоцман.

— Стійте! — закричав Півень, побачивши тварин, що мчали наосліп.

Але вже було пізно. Козеня відштовхнулось копитами від причалу і… скочило на борт вітрильника. А за ним — і всі тварини. Вітрильник гойднувся, ковзнув по воді, і його понесло на найглибше місце…

Тоді Півень перелякався.

— Рятуйте! — закричав він.— Вітрильник тоне!

Всі затремтіли від страху. А Півень знов закричав:

— Хто з вас уміє лічити?

— Я вмію! — сказало Козеня.

— Ану перелічи усіх нас швидше! Вітрильник може витримати тільки десятьох пасажирів.

— Швидше лічи, швидше! — загукали всі тварини.

І Козеня почало лічити:

— Один — це я, два — це Теля, три — це Корова, чотири — це Бичок, п’ять — це Кінь, шість — це Свиня, сім — це Кіт, вісім — це Пес, дев’ять — це Вівця і десять — це Півень. Один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять!

— Ура Козеняті, ура! — закричали всі.

Вони перепливли річку і вийшли на берег. А Козеня відтоді так і лишилося на вітрильнику. Воно тепер працює контролером. І щоразу, коли Півень перевозить тварин на той берег, Козеня стоїть на причалі і лічить пасажирів.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 11

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Про Козлёнка, который умел считать до десяти”

Альф Прейсен

Видавництво “Мелик-Пашаев”, 2014 р

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: