Красуня Бакбакай

Жила колись красуня Бакбакай, дочка Жаби. В неї закохався Овід і прилетів свататися.

— Дякую за честь, — сказала Жаба. — Заповни худобою всі мої долини та ущелини, заплатиш такий калим, тоді я  віддам тобі свою дочку.

— За красуню Бакбакай я готовий віддати не лише худобу, а й душу!

Прилетів Овід до овець і каже:

— Я одружуся з красунею Бакбакай. А вас усіх віддаю за неї.

— Хочеш – віддай одну. Хочеш – віддай усіх. Ми на все згідні, — відповіли вівці.

Прилетів Овід до кіз.

— Ми до Жаби не підемо. Не мучитимемося в неї, — замекали кози і, задерши хвости, побігли в гори.

Полетів Овід до верблюдів.

Верблюди порадилися і теж відмовилися йти до Жаби.

Полетів Овід до корів і каже їм:

— Я одружуся з красунею Бакбакай і всіх вас віддаю в калим. Вирушайте в долини та ущелини її матері-жаби.

— Ми до Жаби не підемо. Не будемо мучитись у цієї лиходійки, — відповіли корови.

Розсердився Овід і почав так сильно кусати корів, що вони побігли в різні боки і випадково розтоптали красуню Бакбакай.

Дуже сумувала Жаба. Вона все кричала Оводу:

– Пр-р-р-ропади ти зі своїм калимом!

Інші жаби голосно втішали її, і досі втішають.

А Овід і досі мститься коровам за смерть своєї коханої — кусає їх нещадно.