Крякаюча поштова скринька

Жила-була на світі поштова скринька. Вона була дуже гарною і дуже акуратною поштовою скринькою – всі листи, які опускали в неї, вона дбайливо зберігала і віддавала тільки листоноші.

А сусідом поштової скриньки був вуличний ліхтар, вірний її товариш.

Коли темніло, ліхтар освітлював вулицю, щоб перехожі не заблукали, а ще, щоб побачили поштову скриньку і не забули опустити в неї листи.

Але одного разу ліхтар сказав поштовій скриньці:

– Здається, я застудився, а-а-ап-чхи!

І він так розпчихався, що згас.

Поштова скринька залишилася в темряві, і тепер перехожі не бачили її і не знали, куди кидати листи.

У цей час повз проходила качка Міранда. “Що трапилося? – подумала вона. Ай-ай-ай, згас ліхтар! І ніхто тепер не побачить, де поштова скринька, і не знатиме, куди кидати листи”.

Вона злетіла на поштову скриньку і голосно закрякала:

– Кря-кря, кря-кря!..

Тут усі, хто вийшов надвір, щоб опустити листа, але не міг знайти поштову скриньку, почули, як крякає качка. “Цікаво, чому це вона крякає?” здивувалися вони і поспішали туди, де крякала Міранда.

І кожен, хто підходив, бачив поштову скриньку, кидав у неї свого листа і спокійно йшов додому.