Кролик Пітер

Казка Беатрікс Поттер. Читати українською онлайн.

Жив собі неслухняний кролик Пітер Пуш. А сестричок його звали Булка, Плюшка і Пампушка. Усі вони жили разом із мамою в норі, під корінням великої пухнастої ялинки.

– Ну, діти, – сказала якось вранці мама, місіс Пуш, – ідіть погуляйте куди хочете – в ліс, в поле, тільки не ходіть в сад містера Мак-Грегора.

Жив собі неслухняний кролик Пітер Пуш. А сестричок його звали Булка, Плюшка і Пампушка. Усі вони жили разом із мамою в норі, під корінням великої пухнастої ялинки.

– Ну, діти, – сказала якось вранці мама, місіс Пуш, – ідіть погуляйте куди хочете – в ліс, в поле, тільки не ходіть в сад містера Мак-Грегора.

Там з вашим татом трапилася велика неприємність: місіс Мак-Грегор запекла його в пиріг.

Тож будьте уважні! А я – до крамниці.

З цими словами місіс Пуш взяла кошика і парасольку та вирушила через ліс до крамниці. Там вона купила пшеничного хліба і п’ять ватрушок.

Слухняні дівчата – Булка, Плюшка та Пампушка – пішли в ліс по ожину.

А неслухняний Пітер Пуш пострибав на город містера Мак-Грегора!

Хвіртка була зачинена, але він проліз під нею.

Він поїв там салату, пожував квасолі й взявся за редиску…

Незабаром у нього роздуло живіт, і Пітер Пуш пішов шукати петрушку. Він знав, що петрушка допомагає від болю в животі.

Але раптом за рогом огіркового парника блиснули окуляри містера Мак-Грегора!

Стоячи навколішки, містер Мак-Грегор возився біля капусти, але, помітивши кролика, миттю схопився і кинувся за ним.

– Лови злодія! – крикнув він, грізно потрясаючи граблями.

З переляку Пітер Пуш забув, де хвіртка, і відчайдушно заметушився по городу.

Він загубив черевички: один – у капусті, другий – в картоплі.

Звичайно, босоніж та на чотирьох лапах Пітер Пуш бігав набагато швидше. На жаль, він налетів на сітку навколо агрусу і застряг: зачепився ґудзиком. На Пітері була новенька блакитна курточка з блискучими мідними ґудзиками.

З очей його бризнули сльози. Почувши схлипи Пітера, прилетіли схвильовані горобці.

– Не здавайся, Пітер Пуш! – зацвірінькали вони йому. – Скидай курточку та біжи!

Тут підскочив містер Мак-Грегор і накрив Пітера величезним решетом. Пітер Пуш вислизнув, але без курточки. Вона залишилася під решетом.

Він влетів у сарай і стрибнув у лійку. Але от біда: вона була повною, і Пітер Пуш занурився по самісінькі вуха у холодну воду.

Містер Мак-Грегор зрозумів, що Пітер в сараї. «Мабуть, сховався під квітковим горщиком», – вирішив він. Горщиків було багато. Стояли вони порожні, догори дном. Містер Мак-Грегор почав швидко-швидко перевертати їх один за одним. А Пітер Пуш так промерз, що в нього засвербіло в носі.

– Ап-чхи! – чхнула раптом лійка.

Містер Мак-Грегор кинувся до неї, однак Пітер встиг вискочити. Містер Мак-Грегор люто тупнув і носком черевика притиснув кролячий хвостик, але Пітер вирвався і вистрибнув у вікно, перекинувши три горщики з квітами. Для містера Мак-Грегора віконце було завузьке… та й він втомився від біганини.

– Ох, – сказав містер Мак-Грегор, припинивши погоню, і зайнявся своїми справами.

А Пітер Пуш, увесь мокрий, присів трохи перепочити. Він захекався, тремтів від страху і не знав, куди бігти далі.

Трохи віддихавшись, Пітер Пуш тихенько застрибав, боязко ворушачи вухами і озираючись на всі боки: де ж хвіртка? Він натрапив на якісь двері в цегляній огорожі, але двері були замкнені, а під ними товстенькому Пітеру було не пролізти.

Бабуся-миша снувала під дверима туди-сюди, тягала біб і горох для внуків у ліс. Пітер Пуш спитав її, де хвіртка, але миша тримала в зубах таку величезну горошину, що не могла вимовити ані слова. Лише хитнула головою. Бідолашне кроленя розплакалося.

Потім Пітер Пуш помчав навпростець через город і зовсім заблукав. Він вибіг до ставка – сюди містер Мак-Грегор зазвичай ходив по воду: на березі стояла порожня лійка, а поруч завмерла біла кішка, хижо дивлячись на золотих рибок і зрідка поводячи хвостом. Пітер Пуш вирішив не турбувати її: про котів він чув достатньо від свого кузена – Бенджаміна Банні. Бенджамін розповідав, які в них гострі пазурі.

Пітер Пуш повернувся до сараю, але раптом зовсім поруч почув звук сапи: туп, тяп-тяп, туп. Пітер сховався під кущем.

Проте все навколо було спокійно, і згодом він виліз, а потім застрибнув у тачку і обережно вистромив з неї свої вуха. І в той же час побачив містера Мак-Грегора, що сапав грядку з цибулею. Містер Мак-Грегор стояв спиною до Пітера, а прямо за ним виднілася хвіртка!

Пітер Пуш тихенько зістрибнув з тачки і кулею пронісся садовою доріжкою за кущами смородини. Містер Мак-Грегор помітив його біля хвіртки надто пізно: Пітер прослизнув під нею та зник у лісі.

А містер Мак-Грегор підібрав його курточку та черевики і зробив з них опудало – відлякувати чорних дроздів.

Пітер Пуш жодного разу не зупинився і не озирнувся, поки не влетів у нірку під великою пухнастою ялинкою.

Він так втомився, що відразу впав на м’який пісок і закрив очі. Тим часом місіс Пуш смажила морквяні котлети.

– Ах, Пітере, який ти невдахо! – бурчала вона. – І тижня не минуло, а ти вже загубив другу курточку і другу пару черевиків!

Увечері Пітер зовсім заслаб – у нього заболів живіт і почався жар. Місіс Пуш поклала його в ліжко та заварила чай з ромашки.

Вона напоїла чаєм Пітера – як велів лікар – «одну столову ложку на ніч».

А Булці, Плюшці та Пампушці на вечерю дісталися гарячі булочки, пампушки, пончики та солодкі ватрушки. Булка їла булочки, Плюшка – пампушки, а Пампушка – ватрушки… Але хто ж тоді з’їв усі пончики? Довго кроленята не гадали, вони швидко заплуталися та поснули.

 

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

5 / 5. Рейтинг: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Кролик Питер и его друзья”

Беатрис Поттер

Видавництво “Росмен“, Москва, 2010 р.

Залишити коментар