Крихти

Я за стіл уранці сіла
і смачним сніданок з їла.
А відтак сказала мати:
— Треба крихти прибирати!
їх згорнула у поділ я
і виношу на подвір’я…

Голубів — лю-лю! — скликаю,
крихти хліба розсіваю…
Вилетівши з-під карниза,
крихти — дзьоб!
— голубка сиза.