Куди подівся сніг

Того ранку, як і попереднього, Лисенятко, прокинувшись вранці, відразу побігло до віконця з надією побачити сніг. Але його сподівання виявились марними.
—Чому ж нема снігу? Матуся казала, що вже зима! А взимку має бути сніг! Нічого не розумію… — сумував малюк. — Потрібно навідатись до Мишки! Можливо, вона знає в чому справа.
Дорогою до Мишки Лисенятко ретельно оглядало кожен кущик, але снігу так ніде й не було видно.
—Мишко, привіт! Я сьогодні прокинувся, а снігу нема. Чому його нема? Ти випадково не знаєш, де його шукати? – запитав засмучений малюк.
Мишці стало шкода дитинча, тому вона вирішила хоч чимось допомогти.
—Привіт, Лисенятко! На жаль, я не знаю, але можемо спробувати його відшукати! Ходімо в сусідній ліс, можливо, він там лежить та не здогадується, що треба й до нашого завітати! – намагалась підбадьорити малюка Мишка.
Одягнувшись тепленько, друзі вирушили шукати сніг. Перевірили полянку біля озера, навідались в сусідній ліс та, навіть, сходили на поле, де раніше мешкала Мишка, — снігу ніде не було.

— Мишко, снігу нема ніде! Що ж це таке коїться? Мені так хочеться дізнатись, коли ж його чекати. – ще більше засмутився малюк.
—Лисенятко, ми ж зараз зовсім недалеко від будинку найрозумнішої Сови! Навідаємось до неї та запитаємо. Вона знає відповіді на всі запитання! – запропонувала Мишка.
— Ходімо! – підтримало Лисенятко.
Друзі швидко дістались до дерева, в якому було дупло найрозумнішої тітоньки Сови. Сова сиділа на гілці, та, здавалось, що чекала Мишку з Лисенятком.
— Сово, привіт! Будь ласка, допоможи нам зрозуміти, чому зима є, а снігу нема? – привітались друзі.

—Привіт, Мишко та Лисенятко, дуже рада, що ви завітали до мене! Зараз я вам розкажу, що таке сніг і звідки він з’являється! Ви ж добре знаєте, що таке дощ?– привіталась Сова.
— Так! – хором відповіли Мишка з Лисенятком. – Ми знаємо, що дощ падає з хмаринок.
— А сніг – це дощ, який замерз. Це відбувається тоді, коли на вулиці холодно-холодно! Краплі дощу замерзають та перетворюються на сніжинки. Вчора в лісі був дощ, але, на жаль, на вулиці не так холодно, як це потрібно щоб утворилися сніжинки! Але сніг обов’язково буде, але трохи згодом. Тому, будь ласка, наберіться терпіння та чекайте. – розповіла Сова.
— Будемо чекати! – відповіли друзі.
Як засмутилося Лисенятко! Малюк зрозумів все, що розповіла найрозумніша Сова, проте не перестав хотіти побачити сніг. Тим часом Мишка придумала чудову ідею! Вона відвела Лисенятко до матусі Лисички та побігла до Білочки, а потім завітала і до Зайчика. Вона розповіла друзям про засмученого малюка та запропонувала влаштувати справжнє свято! А для цього потрібно зробити сніжинки власними руками. Друзі взяли папір, ножиці та блакитні фарби.

— Мишко, а що це ми будемо робити? – запитав Зайчик.
— Малювати? – уточнила Білочка.
— Так, друзі! Ми намалюємо сніжинки та прикрасимо ними дерево. Ви тільки уявіть, як зрадіє Лисенятко та інші дітки! – раділа Мишка.
Завдання було складним, але друзі впорались з ним досить швидко. Прекрасним вийшло дерево! Мишка покликала Лисенятко. Як же зрадів малюк!
— Мишко, Зайчику, Білочко, дякую вам за справжнє диво! Зі справжніми друзями в мене немає причин сумувати. – подякувало дитинча.

До Лисенятка приєднались Зайченята та Білченята. Всі разом вони весело проводили час біля справжнього зимового дерева. Шкода тільки, що зі штучних сніжинок сніговика не зліпиш! Та друзям було байдуже.