Кухар та цар

Жив-був цар. Запросив він якось чужоземних царів, королів та радників різних на бенкет з музикантами.

За три дні до бенкету викликав цар до себе кухаря, дав йому грошей і наказав піти на базар і купити там найкраще та найдорожче, що тільки є на світі, щоб на столі були тільки добірні страви.

Пішов кухар на базар, купив там язиків на всі гроші, приніс на кухню, зварив із різними спеціями і приготував страви до царського столу.

От гості зібралися. Розсадив їх цар за столами і наказав подавати страви.

Подав кухар кожному по шматку язика. З’їли гості язики. Наказав цар наступну страву нести.

А кухар знову роздав по шматку язика кожному. Гості нічого зрозуміти не можуть. Дивляться здивовано один на одного – чому їм подають лише страви з язика? Може, такий тут звичай?

З’їли гості, та чекають, що ще подадуть.

Наказав цар нести наступну зміну. Кухар знову приніс язики!

– Чому нас нічим іншим не пригощають, а лише язиками? – Запитують гості.

Покликав цар кухаря:

– Хіба не наказував я тобі купити на базарі найкраще, найдорожче, що є на світі?! А кухар відповідає:

– Пресвітлий царю! Хіба може щось на світі бути кращим і дорожчим за язик? Язик все може – царів на престол зводити, війни припиняти та мир укладати!

Здивувалися гості словам кухаря, за кмітливість похвалили. Потім порадилися між собою і вирішили так: нехай кухар ще раз піде на базар і купить там найгірше, що тільки є на світі . Пішов кухар і приніс із базару… знову язики! Каже йому цар:

– Хіба не наказав я тобі купити найгірше, що тільки є  на світі ?! А кухар відповідає:

– Пресвітлий царю! Хіба може щось на світі бути гіршим за язик? Язик все може зіпсувати та зруйнувати – і дружбу, і злагоду, і мир!