Кулуке, Туруке, Береке

У давнину жили-були старий і стара. Мали вони трьох синів. Старшого звали Кулуке, середнього – Туруке, молодшого – Береке.

Якось старий і стара покликали своїх синів і сказали:

— Діти, ми вже старі, сили нас покинули, працювати ми вже не можемо і, поки живемо на світі, хочемо, щоб ви оженилися.

Відправили вони на пошуки нареченої старшого сина Кулуке. Довго їздив Кулуке, але так і не знайшов нареченої.

Повертався він втомлений і змучений, по дорозі зустрівся йому старий — зростом із чверть, а борода п’ять чвертей. Злякався Кулуке, від’їхав убік.

— Не лякайся мене, синку, — сказав старий. — Бачу, як ти замучений. Що ти шукаєш?

Кулуке розповів, що він шукає собі наречену і не може знайти.

— Іди за мною. Та, кого ти шукаєш, знайдеться, — відповів старий і повів хлопця на захід.

Після довгого шляху дісталися вони до роздоріжжя двох доріг. Старий вказав юнакові на великий камінь і сказав:

— Якщо ти зумієш посунути цей камінь, знайдеш те, що тобі потрібно.

Кулуке напружив усі свої сили, але камінь навіть не ворухнувся.

— Якщо ти такий слабкий, то не знайдеш нареченої, — сказав старий і миттю зник.

Засмутився Кулуке, насилу дістався додому і про все розповів батькові та матері.

Тоді старий і стара спорядили на пошуки середнього сина Туруке. Довго їздив він і теж повернувся ні з чим.

— Береке, хоч ти наймолодший, але доводиться тобі їхати. Спробуй знайти собі наречену, — сказали старі.

Вдень і вночі їздив Береке в пошуках нареченої і одного разу зустрів старого. Сам він був зростом із чверть, а борода у п’ять чвертей. Не злякався Береке карлика, привітав його, а старий спитав:

— Сину мій, бачу, як ти змучений. Що ти шукаєш?

— Я шукаю собі наречену, — відповів юнак.

— Слідуй за мною. Та, кого ти шукаєш, знайдеться, — відповів старий і повів хлопця на захід.

Коли вони дісталися до роздоріжжя двох доріг, старий показав на великий камінь і сказав:

— Якщо ти зумієш посунути цей камінь, знайдеш те, що тобі потрібно.

Натужився Береке і посунув камінь. Відкрилася під ним глибока яма. Від у неї був зачинений дерев’яними дверима, до яких був прикріплений довгий аркан.

Старий відчинив двері й сказав:

— Хапайся за аркан і спускайся під землю. Коли твої п’яти торкнуться землі, сміливо іди уперед. На своєму шляху ти зустрінеш три ханства. Кожен з володарів цих ханств має дочку. Вибирай із них будь-яку.

Послухав Береку карлика, спустився під землю.

Довго йшов він, нарешті дістався першого ханства. У ханському палаці сиділа дівчина красуня. Вона вітала Береке і запитала:

— Звідки йдеш, юначе? Розкажи про себе. Як тебе звуть і хто твій батько?

— Чому так поспішаєш, красуне? Гостя треба спочатку нагодувати, а потім розпитувати. Може у вас інший звичай? – відповів Береке.

Зніяковіла дівчина, вибачилася, постелила перед ним скатертину, посадила на почесне місце і поставила багато страв.

Береке їв неквапливо. Наївшись, він розповів дівчині, що шукає наречену і запитав:

— Чи не хочеш ти вийти за мене заміж?

— Навіщо поспішати? — сказала дівчина. — Неподалік є інше ханство. Там також є єдина ханська дочка. Вона красивіша за мене. Подивися на неї, може вона тобі більше сподобається.

Вона зняла з пальця мідний перстень і подарувала юнакові.

Береке вийшов із палацу і за сім днів і ночей дістався другого ханства.

У ханському палаці він побачив дівчину. Вона була гарна, наче сонце.

Юнак першим привітав її.

Дівчина встала з місця, привіталася з ним і спитала:

— Звідки йдеш, юначе? Розкажи про себе. Як тебе звуть і хто твій батько?

— Чому так поспішаєш, красуне? Гостя треба спочатку нагодувати, потім розпитувати. Може у вас інший звичай? – відповів Береке.

Зніяковіла красуня, вибачилася, постелила перед ним скатертину, посадила на почесне місце і поставила багато страв.

Береке їв неквапливо. Наївшись, він розповів дівчині, що шукає наречену і запитав:

— Чи ти не хочеш вийти за мене заміж?

— Навіщо поспішати? — відповіла красуня. — Неподалік знаходиться ще одне ханство. Там також є єдина ханська дочка. Вона красивіша за мене. Подивися на неї, може вона тобі більше сподобається.

Вона зняла з пальця срібний перстень і подарувала юнакові.

Береке вийшов з палацу і через сім днів і сім ночей дістався третього ханства. Увійшов він у ханський палац, і його засліпила краса ханської дочки, яка була ні з чим не порівняна. Привітався з нею Береке, а вона у відповідь запитала:

— Звідки йдеш, юначе? Розкажи про себе. Як тебе звуть і хто твій батько?

— Чому так поспішаєш, красуне? Гість треба спершу нагодувати, потім розпитувати. Може у вас інший звичай? – відповів Береке.

Зніяковіла красуня, вибачилася, постелила перед ним скатертину, посадила на почесне місце і поставила багато страв.

Береке їв неквапливо. Наївшись, він розповів дівчині, що шукає наречену і запитав:

— Чи не хочеш ти, вийти за мене заміж?

На цей раз Береке не почув відмови. Дівчина подарувала йому золотий перстень, вони взялися за руки і вирушили туди, де жив юнак.

Спершу вони дісталися ханства тієї дівчини, що подарувала йому срібний перстень.

Потім разом із нею пішли до дівчини, яка подарувала юнакові мідний перстень.

Вчотирьох вони дійшли до того ходу, яким можна було вибратися нагору. А там на них чекали Кулуке і Туруке, які прийшли туди шукаючи зниклого Береке.

Сторінки: 1 2