Кум Матей і кум Іржі

Якось у свято зібрався кум Матей відвідати свого друга, кума Іржі. Неподалік від будинку кума він зустрів його синочка.

– Що твій батько робить? – питає.

– Та ось тільки, що збирався обідати, а коли побачив, що ви йдете, встав з-за столу і звелів усі страви прибрати.

– А чому так?

– Батько сказав, що ви у нас багато з’їсьте, то краще хай мама все сховає.

– І куди ж вона все заховала?

– Гусака в піч, окіст на піч, ковбаси з капустою на припічок, пироги в шафу, а два жбанки пива під лавку.

Кум Матей не став більше розпитувати хлопчика, посміхнувся і пішов своєю дорогою.

– Здоров, куме, – привітав його Іржі, коли гість переступив через поріг. – От жаль, що не прийшов ти на хвилинку раніше: міг би з нами пообідати. А ми тільки-тільки пообідали. І, як навмисне, сьогодні у нас нічого від обіду не залишилося. Не знаю, чим тебе і пригостити.

– Ніяк не міг я, куме, раніше прийти. В дорозі затримався. Розумієш, сталося зі мною по дорозі диво.

– А що таке?

– Іду це я, дивлюся – повзе в траві величезна змія. Ну, думаю, треба вбити. Вбив и, подивився потім – ну і дивовижна змія попалася! Голова величезна, не менша за того окосту, що у вас на печі лежить. Сама товста, начебто гусак, який у вас в пічці захований, і довга, як ковбаси, згорнуті он на тому припічку. І що ж ти думаєш: м’ясо у неї виявилося біле-біле, точнісінько, як пироги, заховані у вас в шафі. А крові з тієї змії витекло стільки, скільки пива у двох жбанах, що там під лавкою стоять.

Добре все Матей дізнався!

Соромно стало куму Іржі за свою жадібність. Звелів він дружині все на стіл поставити і гостя пригощати.