Курчатко і кіт

— Спечи пиріг, мамо — попросило одного разу Курчатко свою маму – курку.
Курка посміхнулася і послала сина по тріски для розпалювання. І ось, коли Курчатко збирало тріски на кухні, що стояла поруч з будинком, туди увійшов Кіт.
— Добрий Котику, відпусти мене! — почало проситися Курчатко, побачивши, що той уже випустив пазурі. – А я пригощу тебе за це пирогом!
— Гаразд, – сказав Кіт.
Прибігши з трісками додому, Курчатко розповіло про все мамі.
— Не журись,— відповіла Курка. — Я спечу великий пиріг. І тобі й твоєму Коту вистачить.

Коли великий пиріг був готовий, Курка поставила його перед Курчатком, нагадавши про шматок для Кота. Але пиріг був такий смачний, що ненажерливе Курчатко з’їло його весь, до останньої крихти.
— Як же тепер бути? – запитав він маму. – Я… я з’їв увесь пиріг.
— Ти, маленький ненажера! – Розсердилася та.
— А може, він уже забув?.. — з надією промовило Курчатко. — Може, він не знає, де ми живемо і не прийде?
Але саме в цей момент він побачив Кота, що наближався.
— Матінко! — з жахом вигукнуло Курчатко. – Кіт! Кіт іде! Що ж тепер робити?..
— Біжи за мною! – Прокудахтала Курка, кинувшись до дверей кухні.
Курча побігло за нею, і вони, крутились по кухні в пошуках безпечного місця, і заховалися в великий глиняний горщик.
Помітивши, що Курка та Курчатко втікають, Кіт закричав:
— Гей!.. А де моя частка пирога?.. Ну, зачекайте ж!
І він кинувся навздогін на кухню. Там нікого не було.
«І все-таки вони десь тут, — сказав Кіт. – Я сам бачив, як вони забігли сюди. От тільки де сховалися?.. Ну, нічого, я зачекаю. Рано чи пізно, а вийти їм все одно доведеться!
І ось, сівши на порозі, Кіт почав терпляче чекати.

А в глиняному горщику тремтіли від страху Курчатко і його мама Курка. Незабаром Курчатко прийшло до тями, завовтузилося і прошепотіло маміна вухо:
— Пчихнути хочеться…
— І думати не смій! — сердито відповіла Курка. — Кіт почує та знайде нас.
Через деякий час Курчатко знову зашепотіло;
— Ну, хоч півразика…
— Ні, – сказала Курка. – Ні ні!..
Минуло кілька хвилин, і Курчатко знову прошепотіло:
— Ну хоч трохи!..
— Мовчи, – відповіла мати.
Але через деякий час воно знову прошепотіло:
— Ну хоч трохи!..
Курка втратила терпіння і сказала “так”. Курчатко так голосно пчихнуло, що горщик розлетівся на дві половинки, а Курка і Курчатко опинилися на виду. На їх щастя, Коту здалося, що це вдарив грім, і він з жахом кинувся тікати.
Курка вийшла з кухні цілою і неушкодженою, а позаду неї гордо крокувало маленьке Курчатко.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 36

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Бирманские народные сказки ”
Упорядник – Маунг Хтин Аунг
Переклад – М. Юцковська
Видавництво: “Иностранная литература”
Москва, 1957р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: