Квіти для Марійки
Оповідання Володимира Сенцовського
До тітки Ганни у відпустку приїхав син-моряк. Микола йшов вулицею і ніс букет червоних троянд.
Побачив його Андрійко:
— Миколо, навіщо тобі стільки квітів?
— Хочу подарувати їх.
— Кому?
Моряк весело підморгнув:
— Одній гарній дівчині. А ти ще нікому не дарував квітів?
Андрійко зітхнув:
— Нікому. А навіщо їх дарувати дівчині?
— А ти спершу подаруй, отоді і взнаєш. Андрійко попросив у матері кілька троянд. З букетиком пішов до Марійки, яка жила в сусідньому дворі. Марійка старша від Андрійка на рік і навчила його красиво писати.
Хлопчик знайшов її в саду.
— Візьми. Це тобі, — сказав.
Марійка здивовано глянула на Андрійка. Потім обережно взяла букет і притулила до обличчя. Воно враз стало одного кольору з пелюстками троянд.
— Дякую, — тихо прошепотіла дівчинка і щасливо усміхнулася.
«Як гарно, — подумав Андрійко.
— Тепер я знаю, навіщо дівчатам дарують квіти».
Джерело:
“Дивень – ранок“
Володимир Сенцовський
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1993 р.