Лань, ящірка та мавпа

Давним-давно у дрімучому лісі під великим деревом жили три приятелі: лань, ящірка та мавпа. Жили вони легко, без клопоту і турбот; їжі та води навколо було вдосталь. Харчів довго шукати не доводилося. Друзі ніколи не залишали насиджених місць і більшу частину часу проводили в ледачій дрімоті. Вони до того зледащіли, що навіть з місця зрушитись їм було вже важко. Розмовляти один з одним їм теж не хотілося – для цього треба відкривати рота, а їм було ліньки.

Якось поблизу їхнього дерева з’явилося стадо диких кабанів. Кабани повели носами і одразу почули, що десь неподалік живуть лань, ящірка та мавпа, хоч ті й не думали показуватись.
Йшов час, кабани жодного разу не зустріли своїх сусідів. Однак вони були дуже цікаві і вирішили пошукати, де ж це ховаються лань, ящірка та мавпа.
Трьох приятелів знайшли біля великого дерева, але вони не звернули жодної уваги на стадо кабанів і продовжували спати.

Кабани дуже здивувалися.
— Друзі, ми живемо тут уже багато днів і жодного разу не бачили вас, — звернувся вони до лані, ящірки та мавпи кабан-ватажок. — Хіба можна спати цілими днями? Навколо стільки ворогів. Нам усім загрожує небезпека. Якщо не бути напоготові, напевно загинеш!
Але лань, ящірка і мавпа ніби не чули слів ватажка, вони продовжували мирно спати і навіть не ворухнулися.
Думаючи, що звірі просто не почули, кабан-ватажок знову повторив свої застереження. Але троє друзів навіть не ворухнулися.
Коли ж кабан почав свою промову втретє, лань, ящірка та мавпа подумали:
— Якщо ми нічого йому не відповімо, цей базікало хрюкатиме цілий день і ніколи не виведе звідси своє стадо.
І щоб кабани швидше відчепилися, лань, мавпа та ящірка розплющили очі і сказали:
— Друзі кабани, ми не маємо ворогів. Ми мирні жителі. Такі, як ми, ворогів не мають. Навіщо нам думати про небезпеку? Нам діла немає до того, що відбувається у світі!
— Ви помиляєтесь, друзі, — буркнули кабани. — Нам теж хотілося б спокійно жити на одному місці. Та ось довелося рятуватися від ворогів. Тепер мандруємо з місця на місце. Ми одразу чуємо небезпеку, ворогам нас не наздогнати. Але треба завжди бути насторожі. Ворог не спить.
Тут уже лань, ящірка та мавпа не на жарт злякалися.
– Друзі, – сказали вони, – якщо світ повен небезпек і нам загрожує біда, ми теж хочемо знати що відбувається довкола. Навчіть нас, як нам уберегтися.
— Світ великий і різноманітний, — відповіли кабани, — навкруги стільки дивовижного. І звірі так не схожі один на одного. Ми самі не все розуміємо. Де нам навчати інших?
— Що ж ми робитимемо? — замислилися лань, ящірка та мавпа.
— Прокидайтеся і будьте обережні, — сказали кабани і затрусили геть.
З того дня лань, ящірка та мавпа стали підозрілими: кого не зустрінуть, завжди придивляються: друг чи ворог?

Лань, побачивши когось, відразу лякається і стрімголов мчить геть. Але потім раптом зупиняється і дивиться: чи є небезпека?
Ящірка підповзе непомітно і потихеньку придивляється, а потім шусть! – І немає її.
А мавпа стала дуже цікавою: обов’язково все має оглянути, понюхати, помацати.
Вороги знають її звичку і тому легко ловлять і вбивають мавп.