TOU

Лазарос і дракони

Грецькі народні казки

Був собі чоботар на ім’я Лазарос. Якось біля нього зібралося багато мух. Лазарос розмахнувся і одним ударом убив сорок штук. Після цього зробив він собі меч, на якому написав: «Сорок душ одним ударом загубив»,— та й помандрував у чужі краї. Ішов два дні, аж поки опинився біля криниці, де й умостився спати.

Недалеко від криниці жили дракони. Прийшов по воду дракон, гля­нув на Лазароса, і впав йому в вічі напис на мечі. Дракон подався додому і розказав про це своїм братам.
— Іди й попроси,— сказали дракони,— щоб він став нашим побра­тимом.
Дракон підійшов до Лазароса та й каже:
— Будь нашим побратимом!
— Згода,— відповів той.

Дракони щодня ходили по дрова й по воду. Прийшла й Лазаросова черга. Дракони дали йому величезний бурдюк, яким вони носили воду, і Лазарос ледве дотяг його до криниці.
Ждали дракони Лазароса, ждали, а потім їх охопив страх. Вирядили вони ще одного:
— Піди подивись, що там трапилось.
— Що це ти робиш, пане Лазарос? — спитав дракон, побачивши, що той обкопує криницю.
— Не можу я щодня ходити по воду,— відповів Лазарос,— хочу за раз перенести криницю, щоб більше не ходити.
— Не роби цього, бо ми тоді помремо від спраги. Краще ми за тебе ходитимем по воду.

Прийшла черга іти Лазаросу по дрова. Ждали його дракони, а потім послали одного подивитися, що там трапилось.
— Що ти робиш, пане Лазарос? — спитав дракон, побачивши, що той обв’язує дерева мотузкою.
— Хочу перенести весь ліс за один раз, щоб більше не ходити.
— Не треба, пане Лазарос,— каже дракон,— бо потім ми загинемо від холоду. Краще ми будемо ходити по дрова.
Узяв дракон одне дерево й пішов.

Та скоро дракони, боячись Лазароса, надумали погубити його. І до­мовились: коли Лазарос спатиме, кожен дракон ударить його сокирою. Почув це Лазарос і поклав увечері на своє місце колоду, накривши її накидкою.
Вночі кожен з драконів ударив по колоді. Вони були певні, що роз­правилися з Лазаросом. Повкладалися дракони знову спати. А Лаза­рос викинув тріски від колоди надвір, а сам ліг на те місце і перед світанком застогнав.
Почули стогін дракони і питають:
— Що з тобою, Лазаросе?
— Блохи вночі кусали.

Перелякалися дракони, а на другий день питають:
— Лазаросе, у тебе, мабуть, жінка й діти є?
— Є,— відповів той.
— Ось тобі мішок золота — і йди собі додому. Мабуть, вони скучили за тобою?
— Гаразд; тільки пошліть кого-небудь зі мною. Чого це я мушу сам нести мішок?

По дорозі Лазарос каже драконові:
— Ти тут почекай, а я піду позв’язую своїх дітей, щоб вони тебе не з’їли.
Позв’язував Лазарос дітей трухлим мотуззям і наказав їм:
— Коли побачите дракона, рвіть на собі мотуззя й кричіть: «М’яса драконового хочемо!»
Тільки дракон наблизився, а діти й закричали:
— М’яса драконового хочемо!
Той кинувся навтіки. По дорозі зустрів лисицю.

— Чого це ти такий переляканий? — спитала вона.
— Оце ледве врятувався від Лазаросових дітей. Мало мене не з’їли.
— І ти злякався дітей Лазароса? — здивувалася лисиця.— У нього було дві курки, одну я з’їла вчора, а другу зараз іду їсти. Якщо не віриш, ходімо зі мною, побачиш. Прив’язуйся до мого хвоста.
Прив’язався дракон до її хвоста і пішов слідом. Наблизились вони до хати Лазароса, а той якраз сидів з рушницею, боячись, що прийдуть дракони. Та коли він побачив лисицю, яка вела дракона, то вигукнув:
— Я ж тобі наказував, щоб ти привела не одного дракона, а всіх!
Почув це дракон, і його ніби вітром здуло. А лисиця, прив’язана до драконового хвоста, тут же сконала.
Спекавшись драконів, Лазарос збудував собі нову хату і став жити- поживати і горя не знати.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Грецькі народні казки”

Переклад – Степаненко В. І,

Видавництво : “Веселка”

Київ, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: