Ледачий чоловік

В однієї жінки був чоловік. Якщо обійти всю землю, не знайти другого такого ледаря. Нічого не любив робити, лише у гості любив ходити.

Зайде в чиюсь юрту і скаже:

— Аллах послав вам гостя.

Хто після таких слів відмовить у частуванні. Наїсться ледащо досхочу, лягає спати. Коли прокидався, йшов у гості до інших односельчан.

А жінка його вдома голодна сиділа. Терпіла, терпіла вона і одного разу сказала:

— Замучилась я з тобою, зовсім заморив мене, не хочу більше з тобою жити.

І пішла від нього. Але чоловік навіть зрадів.

— Ось і добре, – сказав він. — Тепер ще й до неї ходитиму в гості.

Нарешті ледар набрид людям, і йому почали відмовляти в частуванні. Тоді він приходив в гості до дружини.

Приходив до неї і говорив:

— Аллах послав тобі гостя.

— Ну, чому ти нічого не робиш? – Запитувала дружина. — Невже тобі не набридло просити їжу у добрих людей?

— Та ось, – відповів чоловік, – все ніяк не можу знайти для себе підходящої роботи.

Цього разу шкода їй стало чоловіка, взяла його за руку і привела до мудреця.

— Це мій чоловік, – сказала вона. — Він все життя шукає собі роботу і знайти ніяк не може. Допоможіть, мудра людино.

Мудрець подумав і сказав:

— Я не шукатиму твоєму чоловікові роботу, а дам йому кров від бога працьовитості. Після того, як її вип’є, він собі сам знайде роботу. Позаторік я давав одну краплю людині, яка лінувалась на свою голову шапку вдягнути. Після однієї краплі в нього з’явилася така працьовитість, що він верблюдів з дому на пасовище став на собі носити. Минулого року дві краплі крові від бога працьовитості випив інший чоловік, який лінувався навіть м’ясо донести до свого рота. Тепер він без роботи не може бути й хвилини. Коли йому вдома нема що робити, він з місця на місце гори переставляє. Твоєму чоловікові даю три краплі. Коли прийдете додому, нехай їх вип’є. Тільки після цього не пускай його в юрту, бо як заграє в ньому кров бога працьовитості рознесе юрту. Краще посади його десь біля дороги і нехай сидить, тільки не забудь залишити йому їжу.

— А чи скоро в ньому заграє кров працьовитості? – Запитала дружина.

— Через сорок днів приходь туди, де його залишила, і замість ледащого чоловіка знайдеш чудового працівника, — сказав мудрець.

Жінка так і зробила. Посадила чоловіка на дорогу і пішла. Приходить за сорок днів. Гай-гай! Що вона бачить? На місці, де сидів її чоловік, стоїть  кам’яний стовп. Виявляється, скам’янів бідолаха від неробства: перетворився на придорожній стовп, і люди прив’язували до його шию ослів, коней та верблюдів.

Дружина подивилася на скам’янілого чоловіка, глибоко зітхнула і промовила:

— Ну, слава аллаху, і він тепер при ділі.