Лев і заєць

Жили в одному лісі звірі. Добре жили, дружно. Одне було погано – не давав їм спокійно жити цар звірів Лев. Кожен день нападав він на кого-небудь з них і з’їдав. День і ніч тряслися звірі від страху – не знають, кого з них роздере Лев завтра.

Набридло звірам вічно тремтіти за своє життя. Зібралися вони і стали раду радити. Що придумати, як бути, щоб не жити в постійному страху – гинеш один раз, а чекаєш загибель кожну годину!

Радились, думали і постановили: призначити Леву данину і самим відправляти до нього звіра – кожного по черзі.

Розповіли про це рішення Леву. Погодився цар звірів, але тільки з угодою:

– запізнитися хоч трохи, нарікайте на себе, всіх роздеру! Стали звірі кожен день носити Леву данину.

Ось прийшла черга йти зайцю.

– Піти я піду, а з’їсти себе не дам. І всіх вас врятую від ненаситного владики! – каже заєць.

Сміються звірі:

– Дивіться, який хвалько, який хоробрий, боягузливий зайчик! Тільки даремно вони сміялися.

Не з’явився заєць до Лева вчасно. Зголоднів Лев і хотів уже кинутись в ліс, роздирати звірів всіх до одного, але тут з’явився заєць.

– Де ти пропадаешь, негідник? – загарчав Лев.

– Всемогутній повелителю, – смиренно почав заєць, – я вів до тебе вовка, а по дорозі зустрівся нам інший лев. Схопив він вовка і потягнув його в яму.

– В яку яму ?!  А ну, покажи мені її!

Заєць привів Лева до глибокої ями з водою і каже:

– Ось сюди скочив твій кривдник!

Схопив Лев зайця, щоб той не втік, і схилився над ямою.

Бачить Лев, не обдурив заєць. У темній глибині і правда сидить лев. Дивиться на нього грізно, очима виблискує, а в лапах зайця тримає!

Розлютився Лев, загарчав і стрибнув у яму роздерти кривдника і залишився там назавжди.

А тямущий заєць помчав до лісу повідомити іншим звірам радісну звістку.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: