Левове напуття

Гарматюк Анатолій Панасович

В столиці лісовій чи на периферії
(Не так важливо — суть одна)

На Зайця покладалися надії

Як на прудкого бігуна.

Й, коли наблизились міжлісові змагання,

На них послати Зайця без вагання

Спортивне ухвалило товариство.

І навіть Лев

Схвалив кандидатуру особисто.

Збирався Куций у дорогу радо,

Послухав земляків поради,

Морквички прихопив пучок.

Аж тут Лисиця підійшла:

— Браток, затримайся на мить:

Начальство хоче ще з тобою говорить, —

В печері, що сховалась між дерев,

Прийняв Зайчиська буйногривий Лев.

— Ну, от що, молодик! —

Почувся громогласний рик. —

Затям одне — все інше к бісу! —

Тобі довірена честь лісу!

Мою ти бачиш пащу?

Як не здобудеш перемоги, то, ледащо… —

Невдовзі Куций був уже на старті,

Похмурий, наче ніч, бо ж не до жартів,

Напружений — аж дрижаки по тілу,

Аж ноги у колінах затремтіли.

І тільки вуха ще стричали гостро.

Коли ж стартера гримнув постріл

Й суперники із місця враз зірвались,

То Зайцеві здалось на мить,

Що це на нього знову Лев ричить,

І серце в бідолахи… розірвалось.

 

Сумний цей фініш — докір Леву:

Хоча ти й Лев, та не вдавайсь до реву!

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Веселий залп”
Анатолій Гарматюк
Видавництво: “Маяк“
м. Одеса, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: