TOU

Лісові хатинки

Казки і оповідання Віталія Біанкі

Високо над річкою, над крутим схилом, літали молоді ластівки-береговушки. Ганялися одна за одною та з вереском і писком грали у квача.
Була у їхній зграї одна маленька Береговушка, така вже спритна, що ніяк її не наздогнати – від усіх вивертається.
Женеться за нею квач, а вона – туди, сюди, вниз, вгору, в бік кинеться та як полетить – тільки крильця миготять.
Раптом – де не взявсь – Чеглок-Підсоколик мчить. Гострі вигнуті крила так і свистять.
Ластівки переполошилися, всі – врозтіч, хто куди, – миттю розлетілася вся зграя.
А спритна Береговушка від нього без оглядки за річку, та над лісом, та через озеро!
Дуже страшний квач Чеглок-Підсоколик.
Летіла, летіла Береговушка – з сил вибилася.
Озирнулася назад – нікого немає. Навколо огледілася, – а місце зовсім незнайоме. Подивилася вниз – внизу річка тече. Тільки не своя – чужа якась.
Злякалася Береговушка.
Дорогу додому вона не пам’ятала, де ж їй було запам’ятати, коли вона мчала без пам’яті від страху?
А вже вечір був – ніч скоро. Що робити?
Трохи лячно стало Береговушці.
Полетіла вона вниз, сіла на березі та гірко заплакала.

Раптом бачить: біжить повз неї по піску жовта пташка з чорною краваткою на шиї.
Береговушка зраділа, запитує у жовтої пташки:
– Скажіть, будь ласка, як мені до дому дістатися?
– А ти чия? – запитує жовта пташка у береговушки.
– Не знаю, – відповідає Береговушка.
– Важко ж буде тобі свій дім розшукати! – каже жовта пташка. – Скоро сонце зайде, темно стане. Залишайся  краще у мене ночувати. Мене звати Пісочник. А дім мій ось тут – поруч.
Пісочник пробіг кілька кроків і показав дзьобом на пісок. Потім закланявся, захитався на тоненьких ніжках і каже:
– Ось вона, моя хатка. Заходь!
Подивилася Береговушка – навколо пісок та галька, а хатки ніякої немає.
– Невже не бачиш? – здивувався Пісочник. – Ось сюди дивися, де між камінчиками яйця лежать.
Ледве-ледве розгледіла Береговушка чотири яйця у бурі цяточки, що лежали поряд прямісінько на піску посеред гальки.
– Чого ти? – запитує Пісочник. – Хіба тобі не подобається моя хатка?
Береговушка не знає, що й сказати: скажеш, що хатки в нього немає, ще господар образиться. Ось вона йому й каже:
– Не звикла я на відкритому повітрі спати, на голому піску, без підстилки.
– Шкода, що не звикла! – каже Пісочник. – Тоді лети он до того ялинового яру. Пошукай там голуба, на ймення Припутень. Хатинка у нього з підлогою. У нього й ночуй.
– Оце дякую! – зраділа Береговушка.
І полетіла до ялинового яру.

Там вона швидко відшукала лісового голуба Припутня та й попросилася до нього переночувати.
– Ночуй, якщо тобі моя хата подобається, – каже Припутень.
А яка у Припутня хата? Сама підлога, та й та, як решето, – уся в дірках. Просто прутики на гілки накидані хтозна як. На прутиках білі голубині яйця лежать. Знизу їх видно: просвічують крізь діряву підлогу.
Здивувалася Береговушка.

– У вашої хати, – каже вона Припутню, – лише підлога, навіть стін немає. Як же в ній спати?
– Що ж, – каже Припутень, – якщо тобі потрібна хатинка будинок зі стінами, лети, знайди Вивільгу. У неї тобі сподобається.
І Припутень сказав Береговушці адресу Вивільги у гаю: на найгарнішій березі.

Полетіла Береговушка до гаю.
А в гаю берези – гарніша одна за одну. Шукала, шукала Вивільгину хатинку і ось нарешті побачила: висить на березовій гілці крихітна легенька хатинка. Така затишна хатинка, схожа на троянду, зроблену з тонких аркушів сірого паперу.
Яка ж у Вивільги хатка маленька! – подумала Береговушка. – Навіть мені в ній не поміститися.
Тільки-но вона хотіла постукати, – раптом із сірої хатинки вилетіли оси.
Закружляли, задзижчали – зараз ужалять!
Злякалася Береговушка та й мерщій полетіла геть.
Мчить серед зеленого листя.

Ось щось золоте й чорне блиснуло у неї перед очима.
Підлетіла ближче, бачить: на гілці сидить золотий птах із чорними крилами.
– Куди поспішаєш, мала? – кричить золотий птах Береговушці.
– Вивільгову хатинку шукаю, – відповідає Береговушка.
– Вивільга – це я, – каже золотий птах. – А хатка моя ось тут, на цій гарній березі.
Береговушка зупинилася й подивилася, куди Вивільга їй показує.
Спершу вона нічого побачити не змогла: скрізь лише зелене листя та білі березові гілки. А коли придивилася, – аж ахнула.
Високо над землею до гілки підвішений легенький плетений кошик.
І бачить Береговушка, що це й справді хатинка. Уміло так сплетена із конопель та стеблинок, волосків та шерстинок і тонкої березової кори.
– Ух! – каже Береговушка Вивільзі. – Ні за що не залишуся у цій хиткій споруді! Вона хитається, і у мене все перед очима крутиться, вертиться… Наче її ось-ось вітром на землю здує. Та й даху у вас немає.
– Іди до Вівчарика! – ображено каже їй золота Вивільга. – Якщо ти боїшся на чистому повітрі спати, тож тобі, мабуть, сподобається у нього в курені під дахом.

Полетіла Береговушка до Вівчарика.
Жовтий маленький Вівчарик жив у траві якраз під тією самою березою, де висіла Вивільгина повітряна колиска.
Береговушці дуже сподобався його курінь із сухої трави та моху.
– От гарно як! – раділа вона. – Тут і підлога, і стіни, і дах, і ліжечко з м’яких пір’їнок! Зовсім як у нас вдома!
Привітний Вівчарик став укладати Береговушку спати. Раптом земля під ними затремтіла, загула.
Береговушка стрепенулася, прислухалася, а Вівчарик їй каже:
– Це коні в гаю скачуть.
– А чи витримає ваш дах, – запитує Береговушка, – якщо кінь на нього копитом наступить?
Вівчарик тільки сумно головою похитав і нічого їй на це не відповів.
– Ох, як страшно тут! – сказала Береговушка та вмить випурхнула з куреня. – Тут усю ніч очей не склепиш, усе думатимеш, що тебе розчавлять. У нас вдома спокійно: там ніхто на тебе не наступить і на землю не скине.
– Напевно, у тебе така хатинка, як у Пірникози, – здогадався Вівчарик. – У неї хатинка не на дереві – вітер її не здує, і не на землі – ніхто не розчавить. Хочеш, я проведу тебе туди?
– Хочу, – каже Береговушка.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 19

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Рассказы и сказки”
Виталий Бианки
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: