TOU

Людина і тигр

Монгольські народні казки

Одного разу покликав старий тигр свого сина й сказав йому:

– Ти, синок, став дорослим, то дивися і близько не підходь до істоти, яка зветься людиною. Сказав так старий тигр і помер. Не послухався юний тигр батьківської ради, тільки й думає, як би дізнатися, що таке людина, і помірятися з нею силою. Якось раз зустрів йому бик.

– Ти і є людина? – запитав тигр.

– Я не людина, я бик.

– А людину знаєш?

– Як не знати, я їй служу. Бачиш у мене в носі кільце? Це її рук справа. Людина їздить у мене на спині, у візок мене запрягає.

– Людина, виходить, така величезна?

– Та що ти! У мене між рогами поміститься.

Дивно, – здивувався тигр, – людина така маленька, а бик їй служить. Побіг він далі. Зустрівся йому верблюд.

– Ти і є людина? – запитав тигр.

– Я не людина, я верблюд. А навіщо тобі людина?

– Хочу з нею силою помірятися, – відповів тигр.

– Ей, шановний, не діло ти задумав. Сильніше людини немає нікого на світі!

– Вона, що дуже велика і сильна?

– Ні, вона зовсім маленька. Мені, щоб взяти її на спину, потрібно на коліна ставати.

– Невже й ти людині служиш?

– Глянь на кільце у моїх ніздрях. Це її рук справа. За кільце вона смикає, щоб я їй корився.

– Дивно! – викликнув тигр.

– Що ж тут дивного? Сила людини у її розумі. Розум дає їй владу і силу.

Побіг тигр далі. Якщо людина і насправді маленька і слабка, що мені варто розправитися з нею? – думав він. – Треба тільки відібрати у неї розум! Прибіг тигр у ліс, а назустріч лісоруб іде.

– Не бачив ти людину? – запитує тигр.

– Я тут, перед тобою, – відповідає лісоруб. Дуже він злякався, але виду

не показує. Дивиться тигр, і справді невелика людина, одним ударом з неї дух виб’єш.

– Вистарчить у тебе сил із мною битися? – засумнівався тигр.

– Звичайно, шановний, адже моя сила у розумі!

– Покажи мені свій розум! – зажадав тигр.

– Прошу. Тільки розум мій я сьогодні вдома залишив. Давай заглянемо до мене, я тобі розум свій і покажу.

Побігли вони поруч, тигр і людина. Неподалік від своєї хати лісоруб зупинився й говорить:

– Далі із мною не ходи, шановний, а то накинуться на тебе пси. Я миттю обернуся!

Ступила людина до будинку, та раптом зупинилася.

– Ой, боюся! – вигукнула вона.

– Чого ти боїшся? – здивувався тигр.

– Боюся, як би ти не вчепився мені у спину. Ну й боягуз! – подумав тигр і запропонував:

– Добре, прив’яжи мене до дерева і йди у хату. Неси свій розум!

Міцно прив’язав тигра лісоруб і пішов. Повернувся він з великим оберемком хмизу, склав його біля дерева до якого був прив’язаний тигр, і сказав:

– Ось я й виконав свою обіцянку. Зараз ти довідаєшся, що таке людський розум!

Та прийнявся висікати вогонь, потім розпалив багаття й утік.

Стало тигра припікати, але  на щастя перегоріла мотузка, вискочив він з вогню й пустився навтьоки.

З тої пори шкура у тигра смугаста, це сліди вогню, коли тигр зрозумів, що не годиться йому з людським розумом змагатися.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Волшебные сказки о животных”

Видавництво “Квадрат”, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: