TOU

Людина, ведмідь і лисиця

Болгарські народні казки

Один чоловік пішов у ліс орати.
Аж назустріч йому іде ведмідь.
— Слухай, приятелю, нумо разом орати!
— Гаразд,— відказав чоловік,— тільки як я випряжу одного вола, щоб він попасся, то впряжу тебе!
Ведмідь погодився.
Орали, орали, зорали поле.
— Посіємо пшеницю! — сказав ведмідь.

Посіяли. Стеріг пшеницю ведмідь, стеріг увесь час, поки вона росла й стигла. А тоді прийшов чоловік жати і спитав ведмедя:
— Як будемо ділити? Кому вершки — тобі чи мені?
— Мені корінці, тобі — вершки,— відповів ведмідь.
Зжали пшеницю, обмолотили, розділили—чоловікові зерно, а ведмедю— солома!
— Ну, приятелю, ти мене обдурив! Посадимо тепер картоплю! Посадили картоплю. Ростили, підпушували її — один раз, другий. Гар­на виросла картопля. Ведмідь сказав:
— Тепер мені вершки, тобі — корінці!

Чоловік погодився. Викопали картоплю, він забрав її, а ведмедю ли­шилось сухе картопляне бадилля.
— Ти знов обдурив мене,— заревів ведмідь.— Я тебе з’їм!
А бігла мимо лисиця, почула ту розмову і сказала:
— Чоловіче, не бійся, я тебе врятую!

Вибігла на горбок і загукала звідти:
— Чоловіче-е-е, а є коло тебе ведмеді, вовки?
Ведмідь злякався та й просить чоловіка:
— Ти кажи: «Нема, нема!»
Той і відповів:
— Нема, нема!
— А що то біля тебе — чи не пень?
Ведмідь просить:
— Кажи: «Пень, пень!»
І той відповів:
— Пень, пень!
— Чоловіче, а є в тебе мішок? — питає лисиця.
Він сказав:
— Є, є!
— Ану вкинь у мішок того пня!
— Вкинь мене, чоловіче, в мішок,— сказав ведмідь.
— Чоловіче, а мотузка в тебе є?
— Є, є!
— То зав’яжи мішок!
— Зав’яжи, чоловіче, мішок,— повторив ведмідь.
— Чоловіче, а в тебе є палиця?
— Є, є!
— То вдар його палицею по голові — бий, скільки сили стане!

Схопив чоловік палицю та ну молотити по мішку. Бив, бив, аж поки ведмідь здох. Тоді лисиця підійшла до чоловіка й питає:
— Чоловіче, а що ти мені даси за те, що я врятувала тебе від ведмедя?
— Дам тобі дві курки.
Попросив її зачекати, пішов сам у кущі, кинув у торбу двох собак, зав’язав, а тоді вернувся до лисиці й сказав:
— Іди туди, он за той горбок і там розв’яжи торбу, а то ще набіжать собаки, проженуть тебе і курей поїдять.
Пішла лисиця за горбок, розв’язала торбу, собаки вискочили й роз­дерли її.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.5 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Болгарські народні казки”

Видавництво: “Веселка”

Київ, 1979 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: