TOU

Лудаш Маті

Угорські народні казки

Приїхав Маті до поміщика, оглянув його й похитав головою.

– Невже і ви не можете мене вилікувати? – простогнав поміщик.

– Обіцяти не обіцяю, але зроблю все, що в моїх силах! Тільки з умовою: ви будете робити все, що я накажу.

Поміщик пристав на цю умову.

Маті наказав усім слугам і поміщиковій дружині піти до далекого лісу й зібрати два кошики цілющого зілля.

Коли в будинку нікого не лишилося, крім нього та поміщика, Маті вийняв із лікарської сумки гнучку лозину й відрахував на поміщиковій спині тридцять ударів.

– Я не лікар! – мовив він.– Я той Маті, в якого ти відібрав гусей і наказав побити різками. Боргую тобі ще тридцять ударів. Обов’язково віддам той борг!..

Невдовзі повернулися додому слуги й поміщикова дружина з двома кошиками різного зілля. Побачили вони – поміщик лежить на підлозі, побитий і скривавлений.

– То був не лікар, а Маті, в якого я відібрав гусей!..

Знамениті лікарі довго-довго лікували поміщика. Половину своїх грошей витратив він на лікування. А коли нарешті видужав, то навіть на подвір’я боявся вийти без двох жандармів – ану ж як Маті і втретє поб’є його?..

Та через рік поміщик забув про Маті.

Напередодні великого свята в Дебрегу знову зібралися люди з усієї округи на ярмарок. Маті вирішив саме цього дня віддати поміщикові останній борг – тридцять різок. Перебрався він на торгівця кіньми і пішов на ярмарок. Ходив, ходив по ярмарку коли раптом почув, що якийсь селянин вихваляє свого коня: мовляв, цей кінь – найпрудкіший у всій окрузі.

Підійшов до нього Маті та й каже:

– Кінь твій мені не потрібен, але дам я тобі два срібняки, якщо вийдеш на шлях і, коли з’явиться поміщик у кареті, зіпнеш: «Я Маті, в якого ти гусей забрав!» А потім скачи щодуху, якщо тобі дороге життя…

Селянин залюбки погодився. Ще б пак! За таку дрібничку заробити два срібняки.

Вийшли вони за містом на шлях, який вів до поміщицького палацу.

Селянин сів верхи на коня і виїхав на шлях, а Маті сховався за кущами.

Невдовзі з-за повороту виїхала карета, а в ній сидів поміщик. Його супроводили двоє жандармів.

Селянин підострожив коня й поскакав назустріч кареті.

– Я Маті, в якого ти відібрав гусей! – крикнув він, проминув карету і за мить зник за пагорбом.

Переляканий поміщик звелів жандармам і візникові наздогнати Маті.

Візник і жандарми невдовзі теж зникли за пагорбом.

Маті вийшов з-за кущів та й каже:

– Ось де Маті, в якого ти в дібрав гусей! Це я!

І він знову відрахував на поміщиковій спині тридцять різок.

Так хитрий Маті помстився за кривду.

Люди досі пам’ятають про справедливого й хороброго Лудаша Маті.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Угорські народні казки ”
Упорядник і перекладач – К. А. Бібіков
Видавництво: “Веселка ”
м. Київ, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: