Лист жінок міста Шильда чоловікам

Ось яка притча: ні жінка без чоловіка, ні чоловік без жінки не може господарювати. Як їх розділити буде лише шкода та негаразди.

Коли немає господаря в хаті, то й порядку немає, а де порядку немає, там і робота не робиться – кожен робить що хоче, ніхто нікого не слухається; ну а там, де один одного не слухають, навряд чи щось путнє вийде. У будь-якій роботі треба, один одному допомагати, як ми це й бачимо у всіх ремеслах та промислах.
Якщо в хаті немає господині, то взагалі порядку не чекай. А коли в хаті немає порядку, то не буде його і в усьому господарстві. Недарма кажуть: дах тече в одному кутку, а мокро і на лаві та на підлозі. Ось і виходить, що подружжя одне без одного ніяк жити не може. Тому, коли іноземні князі всіх шиль-дських чоловіків у радники розібрали, а жінки одні залишилися, містечко Шильда в повне запустіння прийшло.

Однак жінки шильдбюргерів з таким безладдям миритися не захотіли і, пам’ятаючи про спільну користь, вирішили зібрату нараду, як місто рятувати. Довго вони судили, довго рядили і так і так прикидали, а все до одного йде: чоловіків треба повернути. Але це легко сказати, як зробити?
Насамперед вирішили вони лист чоловікам написати і розіслати його в усі кінці.

Лист цей до нас не дійшов, але якщо пам’ять мені не зраджує, говорилося в ньому ось що:
«Добридень, дорогі чоловіки! Пишуть вам ваші жінки і шлють вам з міста Шильди низький уклін, усім разом та кожному особисто.
А ще кланяються вам батьки ваші і всі діточки ваші, котрі ростуть без вас сиротами, як билинки в полі,— це при живих батьках! Велика вам честь і всьому шильдському роду слава, що з далеких країн князі вас призначили радниками і до ваших розумних слів прислухаються. Але тільки жінкам вашим, і діточкам, і всім родичам вашим велику шкоду завдано: господарство занепало, поля не родять, худоба дичіє, діти малі ростуть неслухами. От і просимо вас, щоб повернулися  скоріше кожен у свій дім, господарство на ноги поставили, дітлахів розуму повчили.

І ще дозвольте слово казати: що милість панська – як погода квітнева. На подачки та обіцянки пани ой як багаті, а ви, на користь надіючись, і дорогу додому забули. Забули, що мисливець з беззубою собакою робить: у нагороду за вірну службу на першій гіляці вішає. Та сама доля і вас чекає, коли князі милість свою на гнів змінять і вас позбавлять свободи. Свободу треба цінувати більше золота. А кому ваша порада знадобиться, той і сам вас знайде. Повертайтеся ж швидше, щоб діти малі і ми, ваші жінки вірні, за вас пораділи і господарство щоб знову піднялося, а ваші батьки, на вас глянувши, спокійно померти могли. Кланяємось вам земно і чекаємо не дочекаємось, коли ви додому прибудете».

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: