Лисиччині хитрощі

Грузинська народна казка. Читати українською онлайн.

Бігла по полю лисиця. Бачить колоски пшениці . Подумала: «Це колосся мені добро принесе». Сіла і стала збирати колоски: зв’язала цілий сніп, підхопила під пахву і пішла.

В дорозі застала її ніч. Підійшла лисиця до однієї хати, крикнула:

– Чи не пустите?

– Пустимо! – відповіли.

Дала лисиця свій сніп і наказала:

– В курник віднесіть.

Взяли сніп і віднесли в курник, тільки поклали його так, щоб, кури не виклювали. Опівночі, коли всі спали, встала лисичка, увійшла в курник, взяла свій сніп і розкидала все колосся біля найбільшого рудого півня. На ранок встала лисиця і зажадала свій сніп назад. Увійшов господар в курник і виніс лисиці порожні колоски.

Заплакала лисичка:

– Тільки й було в мене, що це колосся, і то ваш півень все зерно виклював. Запитав господар:

– Що ж тепер робити, лисичко, як твоєму горю допомогти?

– Віддайте мені зерно, або віддайте того півня!

Що робити господареві? Взяв і віддав того півня. Взяла лисичка півня і пішла своєю дорогою.

Чи багато ходила, чи мало – застала її ніч у дорозі; Заночувала лисичка у одного вівчаря, прив’язала свого півня і каже:

– Дивіться, не вбийте мого півня, не то вівцю заберу.

– Добре, – сказали їй.

Опівночі встала лисичка, взяла свого півня і зачепила його на роги найтовстішої вівці. А на ранок вимагає лисичка півня назад.

Увійшли до кошари, дивляться, а лисиччин півень на рогах у вівці. Заплакала лисичка:

– Тільки й було в мене, що цей півень. Щоранку він мене будив, залишилася я тепер сиротою!

Дали лисичці вівцю і відпустили. Зраділа лисичка, йде і співає:

– Зерном півня я купила, а півнем – вівцю.

Застала лисичку знову ніч в дорозі. Заночувала лисичка у одного селянина. Віддала йому на збереження свою вівцю і каже:

– Дивіться, щоб ваші бики мою вівцю не забодали, не то заберу того бика, який її зачепить.

Взяли вівцю і прив’язали її подалі від биків. Вночі встала лисичка, залізла в стайню, взяла свою вівцю і зачепила її на роги найбільшого бика. На ранок відібрала цього бика у господаря і погнала його перед собою. Біжить лисичка, радіє. Знову застала її ніч, тільки вже ніхто не пускає лисичку ночувати.

Причепилася лисичка до однієї вдові:

– Бик у мене, боюся, як би вночі вовк його не задер, дозвольте тільки прив’язати його в стайні, а я вже біля дверей переночую, постережу свого бика.

Вночі встала лисичка, взяла ніж, зарізала свого бика, а ніж в кишеню вдовиної  наймолодшій дочки підкинула. На ранок вимагає лисичка свого бика:

Пішли, дивляться – зарізаний бик. Злякалася вдова. Заплакала лисичка і каже:

– Хто мого бика зарізав, того і заберу. Відмовляються вдовині дочки:

– Не різали ми твого бика!

– У кого ніж в крові, та й зарізала, – каже лисичка.

Оглянули кишені і знайшли закривавлений ніж у наймолодшої сестри. Забрала її лисиця. Посадила в мішок, прив’язала мішок на спині, йде і співає:

Зерном півня я купила,

А півнем – вівцю,

За вівцю бика дістала.

А за бика  – дівку красную взяла!

Йде, бачить – в поле люди орють. Закричали вони лисиці:

– Відпочинь, лисичко, пообідай з нами. Відпочила лисичка. Дали лисичці сито і сказали:

– Іди води принеси, а ми обід зготуємо.

Пішла лисиця, ллє воду в сито – тільки, як їй воду, в ситі втримати!

Поки лисичка з ситом возилася, розв’язали люди мішок, визволили дівчину, а замість неї посадили великого пса, дали йому м’яса, щоб не гавкав, зав’язали мішок і на місце поставили. Повернулася лисичка, каже:

– Відпустіть мене, піду я далі. Відпустили лисицю з її мішком.

Йде лисиця, тягне мішок з псом і співає, радіє.

З’їла собака своє м’ясо стала дряпатися. Лисиця і каже:

– Що тобі, дівчина, що тебе турбує? Хочеш – пити напою, хочеш їсти- нагодую, а хочеш що інше – роби в мішок.

Дотягла все ж таки лисиця мішок до своєї нори. Залізла в нору, розв’язала мішок, вискочив звідти пес, накинувся на лисицю, всю шкіру з неї здер і на шматки порвав.

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

0 / 5. Рейтинг: 0

Поки немає оцінок...

Залишити коментар