TOU

Лисичка-сестричка, заєць, вовк і ведмідь

Білоруські народні казки

Жили дід та баба. У діда був півник, а в баби курочка ряба.

Пішли півник і курочка на смітничок. Півник дідів грібся, грібся на смітнику і вигріб бобинку. Курочка бабина греблася, греблася і вигребла горошинку. Понесли вони це добро у двір. Півник свою бобинку віддав дідові, а курочка свою горошинку – бабі.

Баба каже дідові:

Давай посіємо це насіннячко.

А дід каже:

– Ні, бабо, краще давай їх змелемо,– і спечемо на свято пиріжок.

Ну, спекли вони пиріжок.

Баба поклала його на вікні, щоб він прохолов, і каже:

– Пильнуй, онучко-противнючко!

Пиріжок лежав, лежав на вікні та скік на стіл!

– Пильнуй, онучко-противнючко!

А далі скік на лаву!

– Пильнуй, онучко-противнючко!

Скік на землю!

– Пильнуй, онучко-противнючко!

Скік за поріг!

– Пильнуй, онучко-противнючко!

Скік за поріг! – і покотився дорогою… Побачив його заєць, гнався, гнався, а пиріжок каже:

– Я від баби утік, я від діда утік, від онучки утік і від тебе втечу!

І не догнав заєць пиріжка. Побачив його вовк, гнався, гнався, а пиріжок каже:

– Я від баби утік, я від діда утік, від онучки утік, від зайця утік і від тебе втечу!

І покотився. Забачив його ведмідь і погнався. Гнався, гнався, а пиріжок каже:

– Я від баби утік, я від діда утік, від онучки утік, від зайця утік, від вовка утік і від тебе втечу!

І втік від ведмедя. Напослідок угледіла його лисиця і побігла за ним. Він і тій почав казати:

– Я від баби утік, я від діда утік, від онучки утік, від зайця утік, від вовка утік, від ведмедя утік, від тебе поготів утечу!

А лисиця каже:

– Ой пиріжечку! Яка твоя пісенька гарна! Але шкода, що я не чую, бо вже стара. Заспівай іще!

Пиріжок тільки почав співати, а вона підбігла та й хапнула його. Серединку виїла, а замість серединки напхала піску з багнюкою. Тоді пішла собі далі. Іде, аж пастухи пасуть худобу. Прийшла вона до пастухів та й каже їм:

– Пастушки, пастушки, ви дайте мені бичка-третячка, а я вам віддам пиріжок.

Пастухи дали лисиці бичка-третячка, а лисиця пастухам віддала пиріжок. Віддала пастухам пиріжок та й каже їм:

– Не їжте його, доки я з бичком зайду за гору!

Пастухи так і зробили. А лисиця як тільки зайшла за гору, так швиденько повела бичка-третячка в лісок. Прийшла лисичка в лісок та й давай собі сани вирубувати, рубає і примовляє:

– Рубаю, рубаю один раз! Рубаю, рубаю два! Рубаю, рубаю три! Рубаю, рубаю чотири! Рубаю, рубаю п’ять! Рубаю, рубаю шість! Рубаю, рубаю сім! Рубаю, рубаю вісім! Рубаю, рубаю дев’ять! Рубаю, рубаю десять!

І зробила сани. Запрягла до саней свого бичка-третячка та й поїхала. Їде, їде, аж біжить заєць.

– Лисичко-сестричко, поїду і я з тобою.

– Ой ти, зайче косий! Хіба ти не бачиш, що мій кінь плохенький, сани мої благенькі і сама я ледве їду? Та нехай уже, їдь собі! Сідай на сани!

Поїхали вони удвох. їдуть, їдуть, аж біжить вовк.

– Кумонько-голубонько!

Пусти мене на саночки!

– Ох ти, вовче – негарний хлопче! Хіба ти не бачиш, що коник мій плохенький, сани мої благенькі, а ми й так уже вдвох їдемо? Ще й ти просишся! Але нехай, їдь собі! Сідай на сани!

Поїхали вони утрьох. їдуть, їдуть, аж біжить ведмідь.

– Кумко-голубко, поїду і я з тобою.

– Ой ти, клишоніг! Хіба ти не бачиш, що кінь мій плохенький, сани мої благенькі, а ми й так уже втрьох їдемо? Ще й ти просишся з нами їхати! Але нехай, їдь собі! Сідай на сани!

І поїхали вчотирьох. Їдуть, їдуть, аж біжить лис.

– Лисичко, поїду і я з тобою.

– Хіба ти не бачиш, що ми і так їдемо вчотирьох? А кінь мій плохенький, сани мої благенькі. Коли б ще не обламалися, як ти сядеш. Ну, та нехай, їдь собі, нічого не вдієш! Сідай на сани!

І поїхали вони вп’ятьох. їхали, їхали, аж ось сани трісь! – і поламалися. Вони всі й попадали додолу. Упала лисиця та й давай сваритися:

– А що, хіба я не казала: мої сани благенькі, коли б не обламалися?! Аж воно так і є! А все ви винні. Понасідало повні сани!.. Що ж його робити?! Треба думати й гадати, як те лихо виправляти!.. Та що тут довго думати? Нехай заєць іде дерево на сани рубати, бо він перший напросився їхати!

Пішов заєць до лісу дерево на сани рубати. Рубав, рубав, а приніс одну різку березову!

Як почала лисиця зайця лаяти:

– Тобі, зайче косий, мабуть, і лісу не було! Ходи ти, вовче, дерево на сани врубай: ти сідав слідом за зайцем!

Пішов вовк до лісу дерево на сани рубати. Ходив він, ходив лісом, доки знайшов-таки корчомаку. От і приносить її до лисиці. Як стала лисиця на нього сваритися:

– А ти, вовче, ти, поганий хлопче! Чи тобі також лісу не було! Які ж із корчомаки сани? Ходи ти, ведмедю, сани робити!

Пішов ведмідь до лісу дерево на сани шукати. Вирвав він ялину й тягне її до лисиці. Як приволік він до лисиці, як стала на нього лисиця сваритися:

– Ох ти ж, клишоноге невдатний! Які ж із неї сани?.. Ходи ти, лисе, сани робити!

Пішов лис до лісу дерево на сани рубати. Ходив він, ходив, рубав, рубав і зрубав патичок вільховий. Як приніс лис патичок вільховий, як лисиця давай на нього гримати:

– Чи тобі лісу не було? Та сам подивися, які з цього дрючка сани?

Доведеться самій іти дерево на сани рубати! Пішла лисиця лісу рубати. Прийшла та й каже:’

– Рубаю, рубаю один раз! Рубаю, рубаю два! Рубаю, рубаю три! Рубаю, рубаю чотири! Рубаю, рубаю п’ять! Рубаю, рубаю шість! Рубаю, рубаю сім! Рубаю, рубаю вісім! Рубаю, рубаю дев’ять! Рубаю, рубаю десять!

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Білоруські народні казки”
Видавництво “Веселка”, м. Київ, 1987р.
Упорядкування – Григорій Півторак.
Ілюстрації – Катерина Штанко

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: