TOU

Лисиця й журавель

Наталя Забіла

Була Лисиця скупердяйка,

Що гіршу й в світі не знайти.

Зате ж була вона хазяйка —

Могла й зварити, і спекти.

Та щоб у гості запросити

Хоч би когось — того нема:

— Аби самій ходити ситій! —

І завжди все поїсть сама.

Одного разу біля річки

Зустрівся з нею Журавель

Та й каже: — Як живеш, Лисичко?

Ось я прибув з чужих земель.

Там все незвичне, все не наше,

І все якесь то несмачне…

А в тебе, кажуть, добра каша,—

То, може, й пригостиш мене?

— Приходь, приходь!— Лисичка каже,

Та ще й всміхається йому,

А мислить: «Ось побачиш, враже,

Як добре я тебе прийму!»

Смачної каші наварила,

Борщу з сальцем та з часником,

Тоді гарненько стіл накрила

Святковим чистим рушником.

Лисиця хитра, знають люди,—

Недовго думавши, взяла

Та на пласкі великі блюда

І борщ, і кашу розлила.

От гість заходить до оселі.

Вона кладе виделку й ніж

Та й підсува йому тарелю.

— Ну, любий гостю,— каже,— їж!

До столу Журавель сідає,

В тарелю дзьобом — стук та брязь…

Нічого в дзьоб не попадає,

Покуштувати навіть — зась!

Аж тут сама Лисичка наша

Метким та ловким язичком

Злизала вмить з тарелі кашу

І вихлебтала борщ цілком.

Журав підвівся дуже чемно.

— Спасибі,— каже,— за обід!

Тепер приходь і ти до мене,

Я пригощу тебе як слід!

Три дні Журав до річки бігав,

Багато риби наловив,

Дістав десь куховарську книгу

І цілий день читав та вчив.

Та й заходивсь варити юшку:

В казан великий рибку склав,

Налив води, поклав петрушку,

І кропу, й різних інших трав.

Додав туди іце й лист лавровий,

Привезений з чужих земель.

І юшку добру, пречудову

Зварив на славу Журавель.

Зварив та й влив у глек високий

Із довгим горлечком вузьким…

Усе готове. Чути кроки —

Лисиця йде до нього в дім.

— Заходь, заходь, ласкаво просим

Журав назустріч дріботить.

Вона зайшла, крутнула носом:

Як смачно рибкою пахтить!

Вона до глека — надаремно!..

Лисичка й так і сяк стає,

Шибає в ніздрі дух приємний,

А язичок не дістає!

Рудим хвостом крутнула гостя

Та й подалася з хати пріч!

А вдома, плачучи від злості,

В куток забилася на піч.

Покликав Журавель журавок,

І сірих чапель, і лелек,—

Усіх, хто мас змогу й навик

Устромлювати дзьоба в глек.

Всі досхочу понаїдались,

Хвалили юшку залюбки,

І довго там не припинялись

Веселі співи і танки.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.6 / 5. Оцінили: 12

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Велика збірка творів”
Наталя Забіла
Видавництво: “Школа”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: